До такого висновку дійшов Верховний Суд України,оприлюднивши ухвалу по перегляді справи № 6-180цс14. Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦК об'єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наступних умов:
- земельна ділянка не відведена для цієї мети;
- відсутнє належне дозвіл на будівництво;
- відсутня належним чином затвердженого проекту;
- при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
За змістом частин 4 і 7 ст. 376 ЦК залежно від ознак самовільного будівництва особи, зазначені в цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самовільно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за його рахунок; приведення земельної ділянки до попереднього стану або відшкодування витрат.
За змістом ст. 376 ЦК вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти при доведеності факту порушення їх прав самовільною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами ст.ст. 3, 15, 16 ЦК, ст. 3 ЦПК, згідно з якими кожна людина має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позов був поданий власником сусідньої ділянки до особи, самовільно збудував будинок без узгодження з контролюючими органами, на земельній ділянці, яка йому не належить, а також без відповідних дозволів. Будинок зведений на відстані близько 2 м від будинку позивача, чим порушено вимоги ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень », які передбачають обов'язкове дотримання 8-метрового протипожежного відстані до дому III ступеня вогнестійкості. Районний суд задовольнив позов про знесення за рахунок відповідача самовільно побудованого житлового будинку. Рішенням апеляційного суду в задоволенні позову відмовлено, ВССУ залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ВСУ направив визначення ВССУ на новий розгляд виходячи з неправильного застосування норм матеріального права.
Роз'яснено, що приймаючи рішення про задоволення позову на підставі зведення відповідачем будинку на земельній ділянці, яка йому не належить, без відповідних дозволів та без виготовлення проекту, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, що не встановив, яким чином ці дії порушують права позивача як власника сусіднього будинку, хоча для правильного застосування ст.ст. 376, 386, 391 ЦК встановлення цього факту є обов'язковим.
Крім того, порушення свого права на безпечне володіння майном позивач пов'язував саме з порушенням відповідачем при зведенні будинку протипожежних норм - недотриманням їм нормативного відстані між будинками.