18 липня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» (законопроєкт за реєстр. № 5161).
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Депутати пропонують карати штрафом або позбавленням волі за рекламу наркотиків"
Новий закон дає визначення поняттю «трудовий договір з нефіксованим робочим часом», закріплює окремі положення такого договору та передбачає право особи, яка відпрацювала відповідно до положень такого договору більше 12 місяців, претендувати на укладання строкового або безстрокового трудового договору на умовах загально встановленого у роботодавця графіку роботи з відповідною оплатою праці та інше.
Відповідно до положень прийнятого Закону трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці (передбачених Законом).
Трудовий договір із нефіксованим робочим часом за своєю юридичною природою є аналогом іноземного «zero hours contract», який на сьогодні широко застосовується у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Угорщині тощо.
Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрілансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проектів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника.
Нагадаємо, що законопроєкт за реєстр. № 5161 доопрацьовувався до розгляду парламентом у другому читанні у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.
Таким чином, своїм рішенням Верховна Рада України забезпечила врегулювання нестандартних форм зайнятості осіб, які виконують роботу на непостійній основі, врахувавши специфіку та особливості умов праці великої кількості громадян.