Чинним законодавством України шлюб між чоловіком та жінкою може бути укладений за певних умов. Про особливості шлюбів неповнолітніх громадян розповіли у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Дніпро).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "На порталі Дія зʼявився новий розділ Дія.Безбарʼєрність"
Статтями 22-26, 28 Сімейного кодексу України такими умовами, зокрема є:
1) добровільність, що полягає у виявленні взаємної згоди чоловіка та жінки на укладення шлюбу, висловленій ними особисто, у можливості особистого подання чоловіком та жінкою заяви до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором;
2) одношлюбність, що полягає у відсутності одночасного перебування чоловіка та жінки в іншому зареєстрованому шлюбі;
3) відсутність перебування чоловіка та жінки між собою в родинних зв’язках прямої лінії споріднення, а в деяких випадках бокової лінії споріднення.
Важливою умовою для реєстрації шлюбу, що визначено статтею 22 Сімейного Кодексу України, є досягнення на день реєстрації особами, які бажають зареєструвати шлюб, шлюбного віку — 18 років. Це той вік, по досягненню якого особа є повнолітньою, володіє повною цивільною дієздатністю і здатна, з огляду на досягнення інтелектуальної, психічної та фізичної зрілості приймати за своїм переконанням будь-які рішення.
Однак, стаття 23 Сімейного Кодексу України надає змогу неповнолітній особі, яка досягла 16 років, зареєструвати шлюб, за умови надання судом такій особі права на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Рішення суду в таких випадках є єдиною законною підставою такого шлюбу.
Законодавство не містить чіткого переліку підстав для надання такого права неповнолітнім, але, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку, вагітність неповнолітньої, народження нею дитини.
Виходячи з частини третьої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України, заява про надання особі права на шлюб, розглядається в окремому провадженні.
В постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснює, що до участі в справі залучаються один або обидва батьків (усиновлювачів) неповнолітнього особи, опікун, особа, з яким передбачається реєстрація шлюбу, а також зацікавлені особи. Заперечення батьків (опікунів) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні такої заяви, так як головним критерієм для задоволення заяви є відповідність такого права інтересам заявника.
Неповнолітня особа, відносно якої судом прийняте рішення про зниження шлюбного віку, має право не скористатись наданим їй правом та у будь-який момент до реєстрації шлюбу відмовитись від його реєстрації. Слід звернути увагу на те, що судом надається право неповнолітній особі на укладення шлюбу з конкретною особою, дані про яку чітко зазначаються в судовому рішенні. Одержавши право на шлюб з однією особою, не можна реєструвати шлюб з іншою. Якщо виникне таке бажання, доведеться знову звернутися до суду. Якщо обидві особи, які мають намір укласти шлюб є неповнолітніми, то кожному з них необхідно подати до суду окрему заяву про надання права на шлюб.
Для реєстрації шлюбу з неповнолітніми, окрім рішення суду, що набрало законної сили, відповідно до п. 16 ч. 2 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 № 3307/5), необхідно надати наступні документи: при подачі заяви для громадян України необхідно мати паспорт громадянина України, громадяни інших країн повинні мати при собі переклад паспорту на українську мову нотаріально засвідчений. Якщо наречені раніше перебували у шлюбі, то документ про припинення попереднього шлюбу. Документи про підтвердження припинення попереднього шлюбу, які передбачені законодавством іноземної держави та видані компетентним органом, повинні бути відповідним чином легалізовані або апостилізовані з перекладом на українську мову нотаріально засвідчений.