De Profundis: юридичні проблеми археологічних колекцій

Цікава заказушна стаття від гнилого прокурора. По пунктах прокоментую. Я ж також тексти можу читати, хоча не знаю стільки статтей як той прокурор. 1. Терміни "До основних пам'яток археології належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях і окремих каменях тощо." Це взято із закона, проведення грунтових робіт - саджання капусти та викопування піску на таких обєктах заборонено законом, що є очевидним. 2. "Будь-яке місце, так чи інакше пов’язане з діяльністю людини від палеоліту до пізнього середньовіччя, може кваліфікуватися як археологічний об’єкт." - так чи інакше даного прокурора можна вважати педофілом, адже він носить окуляри і опосередковано схожий на чикотила (вбивцю та педофіла). Юристи люблять говорити, що юриспруденція це чітка наука, а прокурор так чи інакше нею крутить як дишлом. Читай вище - є чітко визначені місця, на яких заборонені грунтові роботи, а на решті не заборонені. 3. "Дуже рідко трапляються поодинокі знахідки на відстані від археологічних об’єктів, наприклад, течією ріки певний предмет може віднести далеко від людського поселення, проте частка таких знахідок у загальній масі є мінімальною." - от якраз поодиноких знахідок поовно, це уламки кераміки. це наконечники, це монети, це фрагменти одягу - все це під час саджання капусти люди раніше і зараз знаходили. Там не має ніяких памяток археології - це речі які губились людьми. Детектористи по кілька разів прочесували сільгосп поля і продовжували знаходити металеві знахідки. 4. "До археологічних досліджень вказаний Закон відносить археологічні розкопки та розвідки. При цьому, ураховуючи поширеність проведення зазначених робіт без дозвільної документації, законодавцем у ст. 298 КК України закріплено інститут незаконних розвідок та розкопок. ... Отже, згаданий вище копач – аматор з металошукачем здійснює ніщо інше, як незаконні археологічні дослідження," - от читає закон такий юрист і не розуміє, що є заборонені до грунтових робіт місця , і не забороненні - це сільгосп поля, інакше би там не дозволяли саджати капусту з кавунами! І такі продажні дивляться на закон і відразу усіх детектористів заносять у категорію розкопувачів поховань та інших місць памяток археології. Автоматично всіх заносять у категорію розкопувачів курганів, мабуть, мають явний умисел або дебіли які терміни не розрізняють. Зауважу, що саме штатні археологи торгують дозволами на руйнування курганів під парковки і тд - курган Белехова могила, який тупо рознесли екскаваторами - це так археологічні шари вивчали і знесли і все. Це все штатні співробітники торгують дозволами. 5. Відповідно до п.1 - грунтові роботи на памятках археології заборонені, а поза ними - НІ, і там потрібно розкопувати і шукати знахідки детектористам. Для далеких до хімії є термін КОРОЗІЯ - від корозії металеві вироби згнивають і від них лише безформена грудка залишається. Якщо предмети не викопувати, то вони згниють, вони не можуть лежати десятиліттями. Веееличезну кількість металевих виробів втрачено через корозію - вони згнили! 6. "Уявімо іншу ситуацію. Припустимо, умовний громадянин «копав картоплю на городі», і випадково «накопав» горщик з монетами або скіфський меч. ... Відповідно до ч. 1 ст. 343 ЦК України скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.... Як бачимо, головними критеріями кваліфікації майна як скарбу є: 1) цінність відповідних об’єктів; " - одиночна монета чи пряжка чи шматок збруї ніякої цінності не мають, це дешеві речі, вони є масовими і особливої історичної чи культурної цінності не мають. Бо за таким підходом жменю ржавих кованих цвяхів можна почати скарбом називати - це абсурд. 7. "Отже, нормами чинного законодавства України фактично встановлена презумпція права державної власності на археологічні предмети" - тут прокурор підігнав бажане за дійсне, і розкопування сільгосп полів прирівняв до курганів та поселень, а одинокі монети (ржаві цвяхи та пряжки) прирівняв до горщика скарбу. Це заказна стаття від гнилого прокурора. Моє субєктивне бачення причини - заздрість у людей, що хтось щось там знайде і це пройде повз них, це підміна понять та маніпуляції. Тепер запитання до читачів - є масові випадки розкрадання фондів саме штатними співробітниками (Запорізький музей із пропажею бл 3500предметів) - є масові випадки розкрадання археологічних знахідок штатними археологами. Представте, знахідки на момент викопування ніхто не контролює і їх можуть не занести у журнал знахідок - наче їх і не було . Інкасацію грошей здійснюють під відеокамери а розкопування поховань - ні, хоча повинна бути неперервна фіксація розкопу, щоб не крали. Є статті і фото про конкрентних археологів, є подані заяви, але ніхто не хоче цим питанням займатись - лише формальні відписки - є масові випадки, що штатні музейники під час великої навали про**ли свої фонди. У посадових інструкціях начальників відділів та зберігачів значиться, що вони несуть відповідальність за зберіганння майна - і ніякої реакції, люди халатно не зберегли довірене їм майно. Для прикладу у Іванкові наглядачі під обстрілами та пожежою врятували картини Приймаченко - честь і хвала таким людям! - музейники часто воняють, що є окремі фонди, де предмети можуть побачити лише науковці. На вітринах тих предметів немає. Що за дурня ? Науковці мають право бачити предмети лише без скла, і не більше, ніяких закритих фондів. Все має бути на вітринах і відвідувачі мають право усе бачити, а якщо не вистачає вітрин, то періодично змінювати предмети, але вони всі мають висталятись - музеї повинні працювати для людей. Дякую, що дочитали до кінця думку, якою намагаюсь розбити маніпуляції.