Поговоримо про нову редакцію зареєстрованого у Верховній Раді України проекту Закону України «Про авторське право і суміжні права» №10143 (далі — Законопроект).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наскільки або чому це необхідно? Чинний Закон «Про авторське право і суміжні права» (в редакції Закону №2627‑ІІІ) від 11.07.2001 р. (далі — Закон), хоча й зі змінами, діє вже майже 18 років. Він «відстає» від потреб суспільства, цифрової ери та положень законодавства ЄС, які Україна зобов'язалася імплементувати (мова про 9 Директив). Отже, очевидною є необхідність здійснити корегування деяких норм Закону. Ці норми потрібно вдосконалити, враховуючи сучасну практику їх використання та/або «обходу». До того ж деякі положення та норми Закону так і не були узгоджені з часу прийняття Цивільного кодексу України.
Перед нами 97 сторінок Законопроекту, з яких 41 сторінку займають Прикінцеві та перехідні положення стосовно змін і доповнень до наявних нормативних актів. Це найглобальніший законопроект в Україні у цій сфері. Закон викладено у новій редакції та запропоновано внести зміни до 12 Законів України.
Чи все нове в Законопроекті — це забуте старе? Частково. Деякі норми нагадують далеке минуле, деякі виправляють нещодавні «ляпи», а деякі є абсолютно новими. З‑поміж переваг варто відзначити узгодження запропонованих змін до Закону з іншими законами України.
Отже, позитивні моменти Законопроекту:
- по‑іншому запропоновано викласти перелік об'єктів авторського права і суміжних прав (далі — об'єкти);
- вдосконалено перелік творів, які не є об'єктами авторського права;
- змінено порядок обчислення строків чинності прав на об'єкти;
- вдосконалено питання переходу авторського права у спадщину;
- по‑новому запропоновано врегулювання питання переходу об'єктів у суспільне надбання;
- детально виписані істотні умови авторського договору (невже нарешті законодавець «дасть раду часткам права»), проте наплутали трохи з формою договору;
- вдосконалені механізми охорони та захисту об'єктів;
- вітаємо сирітські твори — запропоновано впровадити новий статус об'єкта, механізми визнання творів, фонограм, відеограм записів сирітськими, порядок використання цих об'єктів;
- врегульовано особливості авторського права на аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, бази даних, музичні не драматичні твори, складені та похідні твори;
- по‑іншому запропоновано викласти особливості вільного використання об'єктів;
- вдосконалено порядок припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет;
- детально врегульовано питання укладання договорів щодо розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права та/або суміжного права, а також договорів у сфері колективного управління майновими правами на об'єкти авторського права та/або суміжних прав;
- запроваджено порядок використання об'єктів під час здійснення гастрольних заходів на території України.
Однак не обійшлося без ложки дьогтю. Варто зазначити про деякі негативні моменти:
- відеограма прощавай — запропоновано відмовитися від об'єкта суміжних прав;
- обмеження прав — художників (по‑новому описане здійснення авторами права на частку від суми продажу оригіналу твору мистецтва (право слідування) фактично погіршує їхнє становище), невідчужуваним зробили право справедливої винагороди;
- викладений по‑новому порядок здійснення авторського права на службові твори та твори, створені за замовленням, повертає нас у минуле — «до часу реформ назустріч правам авторів»;
- штрафи за незаконне використання об'єктів, плагіат, розповсюдження чи присвоєння авторства твору збільшено умовно.
Про деякі моменти поговоримо детальніше.
Запропоновано зменшити розмір виплат винагороди за право слідування пропорційно ціні продажу твору (ст. 231 Законопроекту). Тобто чим дорожчою буде вартість перепродажу твору, тим менший відсоток від неї буде виплачуватися автору (з 5% до 0,25%). При цьому хочуть обмежити максимальний розмір виплат незалежно від вартості продажу твору, що значно погіршує становище автора. Необхідно зазначити, що імплементація подібних норм не є частиною Угоди про асоціацію з ЄС. Аргументи «народження» такої пропозиції незрозумілі.
Право на одержання справедливої винагороди запропоновано зробити невідчужуваним. Схоже, автори Законопроекту вважають, що краще автору одержувати менше (але хоч щось), ніж він розпоряджатиметься правом самостійно та не отримає нічого (ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 39, ч. 3 ст. 40 Законопроекту). Це як турбота батьків про дітей, щоб останні не робили помилок. Наслідки такої «турботи» відомі.
Запропоновано, щоб роботодавець платив працівнику додаткову «авторську винагороду» як за перехід майнових прав на службові твори до роботодавця, так і за кожне подальше використання його творів (ч. 3 ст. 14 Законопроекту). Така специфічна система оплати авторської винагороди за службові твори (а також службові твори) заслуговує окремої уваги — в окремому коментарі.
Співавтори Законопроекту виступили з ініціативою фактично обмежити права на музичні відеокліпи (ч. 5 ст. 16 Законопроекту), припиняється обіг прав на винагороду (ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 39, ч. 3 ст. 40 Законопроекту), пропонується зменшити частку відрахувань за приватну копію на користь музичних правовласників (зміни до ст. 23 Закону «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права та/або суміжних прав»).
Загалом, Законопроект можна назвати позитивним, хоча й він має низку проблемних питань, що потребують вирішення. Важливим є те, що в Законопроекті передбачається вирішення багатьох важливих питань, без чого подальший розвиток сфери був би майже неможливим. Передбачене повернення компенсації та посилення відповідальності за порушення прав на об'єкти (хоча і незначне), а також запропоноване вдосконалення норм процесуального законодавства щодо захисту авторського права та суміжних прав їхніми суб'єктами в судах дозволяють суб'єктам права (авторського та суміжного) сподіватися на справедливе майбутнє.