Законодавець захистив працездатних осіб від проявів дискримінації шляхом заборони висування будь-яких вимог дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про вакансії. Виходячи зі змісту Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2012, за логікою законодавця, обираючи працівника, роботодавець позбавлений права вимагати навіть інформацію про освіту та професійні якості фахівця.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На мою думку, навряд чи можна погодитися з таким припущенням, оскільки в міжнародній практиці встановлено, що дискримінаційним є упереджене ставлення до особи за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших поглядів, національного або соціального походження, власності. Проте навряд до цього логічного ряду можна віднести професійні якості фахівця чи його освіту.
При доборі персоналу роботодавцеві заборонено відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про зайнятість населення» висувати обмеження саме до віку кандидата, статі або інших ознак дискримінації, але аж ніяк не до освітнього рівня чи професійних якостей потенційного працівника.
У контексті Рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2012, також навряд чи можна віднести інформацію про освіту та кваліфікаційний рівень співробітника до конфіденційної чи дискримінаційної. Так, роботодавець лише дає перелік якостей, умінь та навичок, які необхідні для заміщення посади в його установі чи підприємстві, а кандидат, у свою чергу, свідомо та з власної волі повідомляє потенційному роботодавцеві інформацію, що стосується його особисто, його освіти та професійних якостей.