Розділ VII Закону України «Про зайнятість населення» під назвою «Застосування праці іноземців та осіб без громадянства» містить лише одну статтю, що визначає порядок регулювання даного виду трудових відносин такої специфічної категорії суб’єктів, як іноземні громадяни та особи без громадянства. Вбачається, що врегулювати широке коло спірних питань з цього приводу в новій редакції Закону так і не вдалося. Дана нормою є новелою, оскільки в «старій» редакції Закону не містилася. Між тим, розглянемо детальніше запропонований законодавцем порядок регулювання праці іноземних осіб на території України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до ст. 42 визначеного Закону: підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Дозвіл роботодавцю на застосування праці іноземця або особи без громадянства видається за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані працівники, які спроможні виконувати відповідний вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності застосування їхньої праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.