Тиждень тому інтернет-простір облетіла новина про незвичайне судове рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області (у справі № 559/1374/22, повний текст у ЄДРСР). 15-річний школяр під час останнього дзвоника, який проходив в онлайн-форматі, на слова: "Слава нації!" відповів: "Пизд**ь російській федерації". Через лайку хтось з учасників заходу звернувся до правоохоронних органів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
На суді матір школяра зазначила, що у школі на її сина написали заяву, оскільки школяр активний та його за це недолюблюють. Згодом мати визнала свою провину та пообіцяла пояснити сину, що не можна лаятися у громадських місцях.
Учень 9 класу на судовому засіданні провину визнав та пообіцяв виправитися.
Суд вирішив не карати матір школяра, обмежившись усним зауваженням.
Легендарну фразу про російський корабель нині знають чи не наймолодші діти. Тож чи доречне переслідування за вислови щодо держави-агресора в умовах війни?
Коментарі:
Юрій Сівовна,
старший юрист, адвокат, ЮФ INTEGRITES
Ситуація з цією судовою справою не така вже й однозначна, як може здатися на перший погляд. Все виглядає так, що сповнений патріотичних почуттів неповнолітній хлопець у грубій формі побажав державі-агресору швидкого кінця, за що проти хлопця (а точніше, його мами) був організований цілий судовий процес за участю служби у справах дітей, комісії з питань захисту прав дітей виконавчого комітету Варковицької сільської ради і, власне, судді.
Справді, з одного боку, немає великої трагедії в тому, що 15-річний патріотичний парубок лайливо висловився про російську федерацію. І слід погодитися з поясненнями його мами, що після початку війни в Україні лайка на адресу окупантів стала популярною в суспільстві. Як приклад, один тільки вислів про російський військовий корабель та відомий напрямок його руху без цензури з перших днів війни став «вірусним» у всьому світі, почав з’являтися та використовуватися навіть у медіа.
З другого боку, якщо вірити тексту постанови суду, хлопчина дозволяє собі грубі та лайливі висловлювання не тільки щодо країни-агресора, але застосовує подібну лексику до інших осіб, а також вдома. При цьому його мама не те що заохочувала це, але, з її слів, ніяк не заперечувала проти цього. Крім того, з тексту постанови стає зрозуміло, що хлопець не завжди добре й доречно жартує, тим паче на публічному заході, навіть якщо він відбувається в режимі онлайн. Не можемо знати достеменно, але припускаємо, що організація процесу притягнення до адміністративної відповідальності могла бути реакцією на попередню поведінку хлопця, про яку нам невідомо. Така собі «остання крапля».
Хотілося б звернути окрему увагу на професійні та організовані дії місцевої служби у справах дітей та комісії з питань захисту прав дітей щодо притягнення матері, яка працює кухарем, до адміністративної відповідальності та оперативність складення процесуальних документів. Дуже хотілося б, аби вони демонстрували такий професіоналізм і швидкість у майбутньому не тільки щодо притягнення до адміністративної відповідальності з подібних питань, а й під час вирішення інших, більш значущих та серйозніших проблем, що є в їхній компетенції.
Варто додати, що життя в умовах війни не дає людям автоматичного права використовувати ненормативну лексику й порушувати громадський порядок, що може містити ознаки адміністративного правопорушення. Тим більше це стосується неповнолітніх під час публічних заходів, навіть з міркувань патріотичної налаштованості. Такий патріотичний поклик хлопця може бути виражений не тільки у формі лайливих висловлювань у бік країни-агресора, але й у формі збору коштів на ЗСУ, допомоги в організації волонтерської діяльності, допомоги матері, на утриманні якої є двоє неповнолітніх дітей, та зрештою – покращення середнього бала за успіхи в навчанні з 7 хоча б до 9.
Звісно, що над хлопцем та його мамою ніхто спеціального трибуналу не організовував і додаткових коштів з державного чи місцевого бюджету для цієї мети не виділяв. Просто до повноважень місцевого суду віднесений розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст.184 КУпАП, і суд надав адекватну оцінку діям хлопця та його матері. Резолютивна частина постанови, якою матір правопорушника звільнено від адміністративної відповідальності, свідчить про те, що суд так само, як і автор цього коментаря, не вбачає великої трагедії та шкоди в діях хлопця та його матері. Суд обмежився зауваженням і вказав на малозначність вчиненого правопорушення. Ніяких негативних наслідків таке рішення ні для хлопця, ні для його матері не спричинить, окрім тільки згадки в судовому реєстрі. Тому оскаржувати цю постанову в апеляційному порядку вони навряд чи будуть. Натомість було би логічно, якби син разом з мамою зробили правильні висновки і не повторювали подібних ситуацій.
Тетяна Даниленко,
адвокат, керівник Адвокатського бюро Тетяни Даниленко
Ця справа стала предметом жвавих обговорень, у тому числі в адвокатській спільноті, як початок, на мою думку, невдалої судової практики, що може спричинити надалі фактично масове переслідування правоохоронними органами наших співвітчизників за будь-які вже загальноприйняті висловлювання в країні стосовно рф. Нестандартне рішення суду, прийняте за цим адміністративним матеріалом, фактично дає зелене світло для надходження таких матеріалів у подальшому, адже суд не знайшов підстав для звільнення особи у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а звільнив особу – матір неповнолітнього підлітка, за його фразу на святі останнього дзвоника «Слава нації …… російській федерації» від адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП у зв’язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
З прийнятої постанови фактично випливає, що в інших подібних матеріалах судді таким усним зауваженням можуть вже і не обмежитись, адже під час розгляду цього матеріалу суддя встановила, що такі висловлювання юнака негативно позначилися на емоційному стані учасників заходу, яких було близько 100 осіб, чим той порушив вимоги ст. 173 КУпАП. Однак, оскільки не досяг 16-річного віку, протокол було складено на законного представника – матір дитини. Встановлено факт неналежного виконання батьківських обов`язків, що зі змісту постанови підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Відтак, аналізуючи та беручи до уваги наявне судове рішення, правоохоронці і надалі можуть збільшувати показники складених протоколів у цій категорії.
Протиріччя щодо сприйняття такого судового рішення обумовлені, швидше за все, неоднаковим ставленням до прав пересічних громадян, чиновників, медійних осіб тощо. Також постає низка запитань, чи доречне взагалі в умовах воєнного стану таке переслідування громадян, коли з початком вторгнення рф на територію нашої держави країна та світ в унісон підхопили легендарну фразу про російський корабель прикордонника з острова Зміїний «Русский военный корабль, иди на х..!», яка фактично стала відповіддю нації-агресору. Цей вислів використовується високопосадовцями, чиновниками, працівниками ЗМІ як надпис на одязі, авто, відтворений він на поштових марках, а також помітний у етерах національних каналів, у тому числі у денний час, та доступний для перегляду, зокрема, і дітям. Більше того, він прикрашає не одне авто, в тому числі поліцейських, які, як виявилось, чомусь вибірково ставляться до права на висловлювання щодо агресії рф в умовах війни та для підвищення показників практикують складання таких матеріалів саме стосовно пересічних громадян. При цьому у ЗМІ масово використовуються нецензурні вислови щодо рф чиновниками, зірками тощо. Наприклад, звернення підприємця та президента ФК «Інгулець» Олександра Поворознюка до Володимира Зеленського: «Владимир Александрович, та остановіть ви цю х***ю» та інші, які вже ті ж діти можуть чути у відкритому доступі у музичних кліпах тощо.
Загальновідомо також, що 25 лютого Президент України нагородив 13 прикордонників зі Зміїного званням Герой України посмертно… Згодом, 28 лютого, стало відомо, що герої-прикордонники живі, проведено обмін полоненими України та рф, внаслідок чого Романа Грибова було звільнено, він прибув на рідну Черкащину та отримав відзнаку «За заслуги перед Черкащиною» за легендарну фразу про російський корабель. Нещодавно українці та світова спільнота мали можливість придбати символічні поштові марки Укрпошти «Русскій воєнний корабль … ВСЬО!», а також конверти з особливим штемпелем Укрпошти у формі острова Зміїний, що є колекційними.
Тому під час дії воєнного стану вживання подібних фраз широким загалом, у тому числі у ЗМІ, на просторах інтернет тощо, набуло поширення, і, мабуть, словесне хуліганство з використанням нецензурних слів не є грубим, образливим ставленням до оточуючих у контексті висловлювань щодо країни-агресора. Люди зараз перебувають у надзвичайно стресовому стані, спостерігаючи щоденно людські втрати, руйнування житла, інфраструктури рідних містечок тощо. Тому в таких умовах правоохоронці, на мою думку, повинні мати дещо інші пріоритети, важливіші для суспільства. Доброзичливість і порозуміння, більш гуманне ставлення, на мій погляд, мають переважати над прагненням до підвищення показників, відповідати тій атмосфері способу життя, у якій з 24 лютого опинилась поневолі вся країна.
Як зазначають психологи, обсценна лексика, нецензурні вислови – це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Фактично це вираження надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, завдяки чому починаємо опановувати ситуацію, в якій опинилися. Назвати стан – це означає вже почати його контролювати. Іншими словами, завдяки цим фразам в умовах війни психіка людини захищає себе від зриву, від зовсім неконтрольованих емоцій, оберігає межу інтегрованості.
Суспільство у стані стресу масово перейшло межу норми застосування цих фраз у лексиконі, це стосується як військових, які нас обороняють, так і чиновників, висловлювання яких ми чуємо у ЗМІ тощо. Тому сподіватись, що діти не сприймають та не використовуватимуть їх також, на жаль, як засвідчує практика, на сьогодні не вбачається за можливе. Швидше слід звернути увагу не на приватні ситуації, а на неприйнятність цих висловлювань публічно. Адже саме публічна подача нецензурних фраз зумовлює значно спрощене ставлення у суспільстві до можливості вільного вживання їх у повсякденному житті.
Тому появу таких адміністративних матеріалів за ст. 173 КУпАП, на мою думку, суспільство не сприймає як справедливе явище, адже, якщо враховувати, що перед законом всі рівні, то такі матеріали мають складатися масово, щодня і без надання жодних переваг, що, на мій погляд, в умовах війни є неможливим та вкрай недоречним, адже зараз у правоохоронців, як і у суду, мають бути більш пріоритетні завдання для охорони та відновлення прав наших співвітчизників.