Етап збирання доказів у процесі доказування набув нового значення в діяльності адвоката з настанням так званої «монополії адвокатури». Нові правила судового процесу встановлюють чіткі часові межі для збирання адвокатом необхідних доказів та подання їх до суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серед всіх наявних способів отримання інформації адвокатський запит, напевно, є найоперативнішим. Однак чи дійсно він ефективний?
Ефективність адвокатського запиту як способу збирання доказів можна оцінити через можливість досягнення кінцевої мети — отримання запитуваної інформації та документів, швидкість (оперативність) отримання відповіді, а також забезпечення відповідальності осіб за відмову, ненадання, несвоєчасне чи неповне надання відповіді на запит або надання недостовірної інформації.
Можливість досягнення кінцевої мети
В контексті можливості досягнення кінцевої мети необхідно пам'ятати про обмеження щодо отримання певної інформації на адвокатський запит. Найбільш розповсюджені випадки відмови у наданні інформації на адвокатський запит: запитування інформації, яка не пов'язана з наданням правничої допомоги клієнту; запитування інформації з обмеженим доступом; запитування документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Розглянемо більш детально зазначені підстави для відмови у наданні інформації на адвокатський запит.
Запит інформації, яка не пов'язана з наданням правничої допомоги
Судова практика свідчить, що відмова у наданні відповіді на адвокатський запит, у зв'язку із запитуванням адвокатом інформації та документів не для надання правової допомоги, є правомірною.
Наприклад, Печерський районний суд м. Києва у постанові від 01.12.2017 р. у справі №757/56130/17-п встановив, що вимоги адвокатського запиту стосувалися отримання інформації щодо правовідносин певних юридичних осіб, з якими у клієнта, в інтересах якого адвокат звертався з таким запитом, відсутні будь-які правовідносини.
Також Дніпровський районний суд м. Києва у постанові від 22.01.2018 р. у справі №755/15712/17-п визначив, що вимоги адвокатського запиту стосувалися отримання інформації щодо правовідносин певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якими у клієнта, в інтересах якого адвокат звертався з таким запитом, відсутні будь-які правовідносини.
В обох зазначених справах суди дійшли висновку про порушення адвокатами вимог ст. 24 та ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Встановивши, що запитувана інформація за адвокатськими запитами не є інформацією, необхідною адвокатам для надання правничої допомоги клієнтам, суди визнали правомірною відмову у наданні такої інформації у відповідь на адвокатський запит.
При цьому суди наголосили, що адвокат має право направляти адвокатський запит не для задоволення власної допитливості або в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, а лише в межах виконання договору з клієнтом з метою надання останньому правової допомоги. Отже, щоб мінімізувати ризик відмови у наданні інформації та документів на запит, в ньому потрібно не просто вказувати реквізити договору про надання правової допомоги, але й наводити обґрунтування взаємозв'язку запитуваної інформації з предметом правової допомоги (відповідною справою).
Запит інформації з обмеженим доступом
За загальним правилом, інформація з обмеженим доступом або документи, що її містять, не може бути надана на адвокатський запит, з огляду на заборону, встановлену ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак така заборона не є абсолютною.
• По-перше, адвокат може запитувати інформацію, що стосується клієнта та за згодою клієнта. Чи підтверджує ордер на надання правової допомоги згоду клієнта на отримання адвокатом конфіденційної інформації? В судовій практиці немає однозначної відповіді.
Наприклад, у постанові від 27.02.2014 р. у справі №208/10303/13-п Заводський районний суд м. Дніпродзержинська визнав неправомірними дії службової особи щодо ненадання адвокату у відповідь на запит інформації щодо набуття громадянства його клієнтами. Суд вказав, що запитувана інформація стосувалася клієнта, тому відмова у наданні такої інформації, у зв'язку з ненаданням адвокатом до запиту договору про надання правової допомоги, є неправомірною.
Однак у постанові від 01.10.2018 р. у справі №220/1734/18 Великоновосілківський районний суд Донецької області визнав правомірною відмову пенсійного фонду у наданні адвокату персональних даних клієнта. Суд зазначив, що зі змісту ордера не вбачається обсяг повноважень, що надаються адвокату клієнтом. В ордері не вказано, що адвокат має право одержувати конфіденційну інформацію про свого клієнта та його персональні дані. Суд вказав, що наявність таких повноважень може бути підтверджена письмовою згодою на обробку та отримання персональних даних, договором про надання правової допомоги або довіреністю, за умови, що в них зазначено право адвоката представляти інтереси клієнта в органах Пенсійного фонду, а також отримувати щодо нього конфіденційну інформацію та його персональні дані.
Отже, у разі витребування конфіденційної інформації про клієнта до адвокатського запиту доцільно додавати копію договору про надання правової допомоги або письмову згоду клієнта на отримання відповідної інформації.
• По-друге, необхідно враховувати, який саме режим доступу має конкретна інформація. Наприклад, інформація, що становить державну таємницю, не може бути надана на адвокатський запит, з огляду на ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну таємницю», в якій зазначено, що доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці. Що стосується службової інформації, потрібно враховувати, чи правомірно інформація була віднесена до категорії службової.
Розглядаючи справу №826/9367/14, суди встановили, що адвокат звернувся до ДПІ в інтересах юридичної особи з адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію стосовно прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи ДПІ, яка встановила відсутність цієї юридичної особи за її місцезнаходженням, а також надати копію відповідного акту, яким встановлено цей юридичний факт. ДПІ повідомило адвоката про неможливість надання запитуваної інформації та документів, оскільки запитувана інформація і документ є внутрішньоорганізаційними згідно з роз'ясненнями, наданими ДПС України у листі від 08.10.2012 р. №1688/0/141-12/1/18-3114.
Суди дійшли висновку, що інформація про посадову особу, яка перевіряла місцезнаходження, та інформація, зазначена в акті, не є конфіденційною і службовою, а також зобов'язали ДПІ надати відповідь на адвокатський запит.
• По-третє, обмеженню в доступі підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, то для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не є обмеженим, інформація з обмеженим доступом має бути заретушована або вилучена.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 р. у справі №826/22531/15, підтримуючи позицію нижчих за рангом судів, які задовольнили позов адвоката до Державної служби геології та надр України, зазначив, що відмова відповідача у наданні витребуваних адвокатом копій матеріалів службового розслідування у зв'язку з тим, що в матеріалах службового розслідування міститься інформація стосовно дій інших посадових осіб, є неправомірною, з огляду на положення ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Суд вказав, що відповідач на запит позивача міг надати інформацію, яка стосувалася лише його клієнта.
Отже, право адвоката на отримання інформації на адвокатський запит (зокрема, інформації з обмеженим доступом), залежить від правильного формулювання адвокатом вимог запиту та надання підтвердження згоди клієнта на збір такої інформації.
Інші підстави для відмови у наданні інформації
• Відсутність інформації
Відсутність у суб'єкта, якому направлено адвокатський запит, відповідної інформації та документів також є правомірною підставою для ненадання інформації на адвокатський запит. Зазначене твердження кореспондує п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Наприклад, Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 р. у справі №826/17219/14, залишаючи без змін рішення судів про відмову у задоволенні позову адвоката про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання надати інформацію у відповідь на запит, вказав, що «очевидною перед умовою надання інформації є її наявність у відповідного адресата або обов'язок володіти нею відповідно до компетенції».
• Неналежне оформлення документів
Також достатньо розповсюдженою є відмова у наданні інформації на адвокатський запит у зв'язку з неналежним оформленням документів, що додаються до адвокатського запиту. Згідно із законом, до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом, на надання безоплатної правової допомоги.
Як свідчить судова практика, адвокати найчастіше допускають формальні помилки, заповнюючи графу з назвою органу та зворотну сторону ордера. Зокрема, замість вказівки на назву конкретного органу, адвокати зазначають загальне найменування виду органу. Наприклад, замість «в Окружному адміністративному суді м. Києва» вказують «в усіх органах державної влади», що не можна вважати належною вказівкою на найменування органу. В такому випадку суди визнають правомірною відмову у наданні інформації на адвокатський запит (наприклад, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2016 р. у справі №755/6876/16-п, постанова Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2017 р. у справі №757/56130/17-п).
Що стосується заповнення зворотної сторони ордера, то з 27.07.2013 р. адвокатам варто було б на зворотній стороні ордера зазначати про обмеження правомочності адвоката, а направляючи адвокатський запит, робити копію як титульної, так і зворотної сторони ордера.
Рада адвокатів України 27.07.2013 р. прийняла рішення №187, яким внесла зміни в Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі — Положення).
Зокрема, в Положенні з'явився п. 14 такого змісту: «Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера». Рішенням від 04.08.2017 р. №162 Рада адвокатів України надала свої роз'яснення щодо цього пункту: «До адвокатського запиту додається копія ордеру на надання правової допомоги як цілісного документа, встановленої Радою адвокатів України форми, тобто в сукупності його титульної та зворотної сторін».
Суди дотримуються аналогічної позиції. Шевченківський районний суд м. Києва у постанові від 12.06.2018 р. у справі №761/14750/18 закрив провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 2123 КУпАП за відмову в наданні інформації на адвокатський запит у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, встановивши, що адвокат долучив до запиту лише титульну сторінку ордера, яка завірена з порушеннями Положення.
Варто зазначити, що на необхідність заповнення зворотної сторони ордера вказує Верховний Суд, повертаючи касаційні скарги адвокатів. Наприклад, в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 22.10.2018 р. у справі №826/3582/17 як на одну з підстав для повернення касаційної скарги суд вказав на відсутність на звороті ордера відомостей про наявність/відсутність обмежень правомочностей адвоката, встановлених угодою про надання правової допомоги.
Швидкість (оперативність) отримання відповіді
Законом встановлено строк надання відповіді на запит — 5 робочих днів з дня отримання запиту. Однак найчастіше адресати адвокатського запиту не дотримуються такого строку. Ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено опцію для адресатів адвокатських запитів — продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів у тому випадку, якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
• Забезпечення відповідальності осіб за відмову, ненадання, несвоєчасне чи неповне надання відповіді на запит або надання недостовірної інформації
Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що відмова у наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне чи неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Така відповідальність передбачена ч. 5 ст. 2123 Кодексу України проадміністративні правопорушення. Судова практика містить чимало прикладів притягнення осіб до відповідальності за цією статтею.
Однак цей механізм притягнення до адміністративної відповідальності є малоефективним. По-перше, ради адвокатів регіонів, які мають складати та направляти до суду протоколи про адміністративні правопорушення, реагують на відповідні порушення надто повільно та затягують складання протоколів, що часто призводить до закриття суддями проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності (3 місяці з дня вчинення правопорушення). По-друге, ради адвокатів регіонів часто складають протоколи про адміністративні правопорушення з порушеннями, що є формальною підставою для повернення цих протоколів на доопрацювання. У разі повторного направлення протоколу про адміністративне правопорушення до суду такі недоліки призводять до закриття провадження у справі.
Висновки
Отже, можна зробити висновок, що адвокатський запит як основний інструмент збору адвокатом доказів наразі є недостатньо ефективним. Формалізованість вимог до його оформлення та відсутність дієвих механізмів адміністративної відповідальності призводить до безпідставних відмов у наданні відповіді на запит та порушення строків розгляду запиту.
Однак, щоб мінімізувати ризики відмови у наданні відповіді на запит, адвокатам потрібно більш ретельно обґрунтовувати запит, ставити запитання, на які реально можна отримати очікувану відповідь, а також не нехтувати вимогами щодо оформлення документів, які додаються до адвокатського запиту.