За результатами проведеного аналізу звітів політичних партій доводиться констатувати, що одним з основних напрямів, на які партіями витрачаються кошти, є пропагандистська діяльність, що полягає у розміщенні реклами на телебаченні, радіо, у друкованих засобах масової інформації, друку газет, листівок, продукції з логотипом та інших агітаційних матеріалів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Очікувана хвиля виборів 2019 р.
Майбутні президентські та парламентські вибори у березні та жовтні 2019 р. відповідно без сумніву стануть випробуванням для існуючої системи запобігання політичній корупції та державного фінансування політичних партій. Вже зараз, у період виборчого «затишшя», НАЗК, представники громадських організацій, активісти та небайдужі громадяни виявляють окремі маніпуляції політичних партій у сфері агітаційної діяльності.
Контроль за дотриманням вимог щодо участі ЗМІ та інформагентств в інформаційному забезпеченні виборів та проведенні передвиборної агітації стосовно електронних (аудіовізуальних) ЗМІ здійснює Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, а стосовно друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств – Держкомітет телебачення і радіомовлення.
І якщо роль цих двох органів вже давно законодавчо врегульована та відпрацьована під час численних виборів, то участь НАЗК щодо врегулювання та контролю за дотриманням антикорупційного законодавства є нововведенням у передвиборчій гонитві за прихильністю виборців.
Згідно зі ст. 68 Закону України «Про вибори народних депутатів», передвиборну агітацію дозволяється проводити у формі зборів громадян, зустрічей із виборцями, встановлення агітаційних наметів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів, концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки партії, а також публічних дебатів, дискусій, прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм, з висловлюваннями публічних оцінок діяльності партій чи кандидатів у депутати.
Найбільш обговорюваним з огляду на дотримання встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій є оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) ЗМІ політичної реклами, виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень, розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами та розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, у яких розміщено матеріали передвиборної агітації.
Внаслідок антикорупційної реформи щодо запобігання політичній корупції встановлено чітку заборону партіям та кандидатам у депутати використовувати для проведення передвиборної агітації власні кошти чи кошти з інших джерел, у т.ч. внески з ініціативи виборців. Встановлення механізму здійснення передвиборної агітації виключно за рахунок виділених на забезпечення ведення передвиборної агітації коштів з Державного бюджету України та коштів виборчих фондів партій і кандидатів у депутати передбачає для учасників будь-якого виборчого процесу жорсткі обмеження фінансового контролю.
Поширеним є зловживання, що полягає у відображенні у звітах про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах значно менших обсягів коштів, що витрачені на проведення різних форм передвиборної агітації. Це зумовлено тим, що ст. 48 ЗУ «Про вибори в Україні» встановлено обмеження розмірів виборчих фондів для політичної партії, кандидати в депутати від якої зареєстровані в загальнодержавному окрузі (не більше 90 тис. розмірів мінімальної заробітної плати, що становить близько 330 млн грн), а для кандидата в депутати в одномандатному окрузі – не більше 4 тис. розмірів мінімальної заробітної плати (близько 15 млн грн).
Закон встановлює обов’язок відкриття рахунку свого виборчого фонду та накопичувального рахунку, на який надходять кошти для фінансування передвиборної агітації, а також поточних рахунків, із яких здійснюється фінансування витрат на передвиборчу агітацію. Крім того, серед кандидатів, включених до виборчого списку партії, або інших уповноважених партією осіб має бути визначено розпорядника коштів накопичувального рахунку виборчого фонду партії та поточного рахунку виборчого фонду. Розпорядники коштів зобов’язані вести облік надходження та розподілу коштів виборчого фонду між поточними рахунками. Розпорядники поточних рахунків виборчого фонду забезпечують додержання фінансової дисципліни, а також цільове використання коштів виборчого фонду.
Розпорядник коштів накопичувального рахунку зобов’язаний не пізніше ніж на 15-й день після дня голосування подати до відповідної партії, ЦВК та НАЗК остаточний фінансовий звіт про надходження та використання коштів виборчого фонду (на паперових носіях та в електронному вигляді), який оприлюднюється на офіційних веб-сайтах.
Проблема для суб’єктів виборчого процесу полягає в тому, що витрачання коштів з поточних рахунків виборчого фонду здійснюється в безготівковій формі, а тому є чітко контрольованим та може бути перевірено. Кожен у своїй агітаційній діяльності намагається мінімізувати офіційні витрати, щоб «влізти» у встановлені виборчим законодавством рамки, а далі доагітувати за «тіньову» готівку.
Передвиборча агітація на радіостанціях становить окрему проблему: кількість згадувань політпартії чи кандидата в ефірі майже неможливо відслідкувати. Невеликі регіональні радіостанції можуть на своїх FM-частотах агітувати значно масштабніше, аніж це офіційно вказує у фінансових звітах суб’єкт виборчого процесу. Відслідкувати та зафіксувати такі порушення можливо лише при фактичному прослуховуванні ефірів відповідними уповноваженими особами.
Окрему проблему становить організація мітингів на підтримку суб’єктів виборчого процесу за участі певної частини «оплачених» мітингарів-агітаторів, які отримують кошти за активну підтримку та проведення заходів на користь партії чи кандидата. Оплата таких «агітаторів», звісно, здійснюється за готівку та ніде офіційно не відображається.
Серед найпоширеніших хитрощів, до яких вдаються суб’єкти виборчого процесу, є збільшення кількості встановлених зовнішніх агітаційних матеріалів. Виглядає це так: договір щодо розміщення агітації на білбордах укладається щодо 20 одиниць, а насправді розміщено 100 таких білбордів. Це створює можливість для суб’єкта виборчого процесу вказати значно меншу кількість коштів, витрачених на це. І навіть якщо таке порушення буде зафіксоване НАЗК, інформацію про договір та витрачені кошти на таку агітацію воно отримає від партій лише після закінчення звітного періоду, і втрата часу спричинить збіг строків давності для притягнення до відповідальності та дасть змогу уникнути покарання за порушення положень виборчого законодавства.
Як запобігти політичній корупції
Сьогодні існує проблема вдосконалення процедури складання протоколів про адмінправопорушення, пов’язані з корупцією, розгляду судом відповідних справ, збільшення строків накладення стягнень за порушення встановлених законом обмежень щодо фінансування політпартій.
Уваги потребує й вирішення проблеми підвищення розмірів штрафів за порушення встановленого порядку надання або отримання внесків на підтримку політичних партій від громадян. Зважаючи на реалії та обсяги коштів, які політичні партії витрачають на забезпечення власної діяльності та підтримку політичного іміджу, розмірами санкцій за порушення антикорупційного законодавства можна просто знехтувати. У той же час варто розглядати як суб’єктів правопорушень, так і тих, хто допомагає, сприяє та прикриває заради власної вигоди такі порушення.
Однією з перешкод для розв’язання проблем, які існують у сфері запобігання політичній корупції, є недостатні людські ресурси та відсутність територіальних підрозділів НАЗК, що фактично не дає змоги контролювати дотримання вимог антикорупційного законодавства у регіонах чи місцевих виборах у віддалених регіонах.