Останнім часом почастішали випадки спроб необґрунтованого притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані нібито алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, особливо за відмову водія від проходження огляду, відповідно до встановленого порядку (в закладах охорони здоров’я), на наявність такого стану (ст. 130 КУпАП).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зазвичай працівники поліції в нічний час зупиняють (в більшості випадків без законних підстав) транспортний засіб, після чого безпідставно звинувачують водія в тому, що він перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, пропонують йому залишити автомобіль на місці зупинки та проїхати на інший кінець міста для проходження огляду в медичному закладі. При цьому недобросовісні працівники поліції розраховують на те, що водії, безпідставно звинувачені (запідозрені) у керуванні транспортними засобами у стані сп’яніння, будуть відмовлятися від запропонованого їм огляду.
Якщо водій обурюється такому голослівному звинуваченню та не погоджується негайно їхати для проходження огляду в заклад охорони здоров’я, працівники поліції пропонують скласти протокол про відмову, а огляд пройти пізніше (вранці), а також якщо водій не вживав алкогольні напої чи наркотичні засоби, обіцяють, що його не буде притягнуто до відповідальності.
Однак працівники поліції не попереджають водія про те, що відповідно до чинного законодавства, огляд необхідно пройти протягом 2-х годин з моменту виявлення відповідних підстав, інакше в цьому не буде жодного сенсу, оскільки результати такого огляду не матимуть доказової сили. Достатньо часто водії, особливо недосвідчені, погоджуються на таку пропозицію та беззастережно підписують складені працівниками поліції офіційні документи.
Водночас не завжди законною є вимога працівників поліції до водія пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладі охорони здоров’я. Зокрема, згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу.
При цьому лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. До того ж огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Аналогічні вимоги до огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння містяться в п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. №1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. №1413/27858, якою регламентовано, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
В переважній більшості випадків під час огляду на стан наркотичного сп’яніння поліцейські не застосовують жодні технічні засоби, а свідків залучають лише під час фіксації факту відмови водія пройти огляд у закладі охорони здоров’я.
На вищевказані порушення поліцейськими законодавства звернув увагу адвокат під час надання юридичної допомоги громадянину Н., якого саме за таких обставин намагалися «розвести» недобросовісні працівники патрульної поліції.
Адвокат з’ясував, що водій (громадянин Н.) приблизно о 2 годині ночі після безпідставної зупинки працівниками поліції автомобіля, яким він керував, був необґрунтовано звинувачений в керуванні транспортним засобом начебто у стані наркотичного сп’яніння. При цьому працівники поліції не проводили огляд громадянина Н. на стан наркотичного сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, двох свідків не запрошували, а визначили вказаний стан суб’єктивно, виключно за його зовнішнім виглядом (блідість шкіри, розширені зіниці, тремтіння пальців рук).
Оскільки громадянин Н. ніколи не вживав жодних наркотичних засобів, факт безапеляційного звинувачення у наркотичному сп’янінні його схвилював та обурив. Проте працівники поліції почали вимагати, щоб громадянин Н. залишив свій автомобіль на місці зупинки та їхав з ними до медичного закладу для проведення огляду. Водночас працівники поліції повідомили, що він може відмовитися їхати на медичний огляд негайно, а пройти його вранці.
Оскільки громадянин Н. не мав із собою достатніх коштів для повернення з медичного закладу на таксі, а також не був впевнений у безпеці та збереженні свого автомобіля у період його відсутності, він відмовився їхати до медичного закладу. Після цього працівники поліції запросили як свідків двох сторонніх осіб, зафіксували на відеокамеру відмову громадянина Н. їхати до закладу охорони здоров’я для проходження огляду та склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. Таким чином, працівниками поліції не дотрималися порядку виявлення у громадянина Н. стану наркотичного сп'яніння та складення відповідних документів, які є обов’язковими для направлення на огляд у заклад охорони здоров’я.
Окрім того, в результаті детального ознайомлення з матеріалами адміністративної справи адвокат встановив, що обидва пояснення свідків є повністю ідентичними, складені вони на бланках, в яких навіть не деталізовано, від чого саме відмовився громадянина Н. (від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння чи від підпису матеріалів). Тобто у поясненнях свідків заздалегідь була сформована позиція, яку хотів представити поліцейський, який відбирав ці пояснення.
На записі з відеокамери був зафіксований лише факт відмови громадянина Н. від проходження огляду в закладі охорони здоров’я. Цей запис не містив моменту зупинки транспортного засобу та огляду громадянина Н. працівниками поліції, в результаті якого начебто були виявлені ознаки наркотичного сп’яніння, про які зазначено у протоколі.
Натомість з того коротенького відеозапису, наданого працівниками поліції, не вбачалося жодних ознак наркотичного сп’яніння громадянина Н., на які посилався поліцейський у протоколі. Як наслідок, всі аргументи адвоката, про які йшла мова вище, суд врахував, вказавши у постанові, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні, належні та допустимі докази винуватості громадянина Н. Суд закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, громадяни (водії) мають пам’ятати, що поліцейські мають право вимагати від них проходження огляду в закладі охорони здоров’я лише в тому випадку, якщо водії відмовляються від фіксування стану сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків або коли водій не погоджується з результатами такого огляду (показниками спеціальних технічних засобів).
Якщо працівники поліції встановлюють ознаки сп’яніння водія без застосування спеціальних технічних засобів, а лише за його зовнішнім виглядом, то він має право відмовитися від проходження огляду в закладі охорони здоров’я та обов’язково повинен зафіксувати причини такої відмови у протоколі про адміністративне правопорушення. За таких обставин вимоги працівників поліції до водія щодо проходження огляду в закладі охорони здоров’я вважаються незаконними, що є однією з підстав для звільнення водія від відповідальності та закриття в суді адміністративної справи.