Судити за Законом
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Прийдешній рік обіцяє бути насиченим різноманітними заходами, які торкнуться усіх без виключення сфер життєдіяльності української спільноти. Не стане винятком і одна з наймасштабніших та, без перебільшення, фундаментальних царин – судова система. Запит на її реформування був озвучений ще у 2014 р. та викликав неабияке пожвавлення у колах можновладців, юристів, науковців та іншого роду експертів. Результатом кропіткої роботи стала низка подій, спрямованих на очищення національного судочинство від корупції та недолугих представників професії. Деякі з них проаналізувала «Юридична газета».
Першою подією у ТОП-7 минулого року, безперечно, стало прийняття закону про «Про забезпечення права на справедливий суд» (12.01.2015 р.). Одразу після підписання документу провідні правники відзначили, що він закладає підвалини для проведення судової реформи задля забезпечення ефективного захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у судовому процесі. Щоправда, поряд з цим, окремі фахівці досить скептично поставились до зазначеного акту, вказали на його суперечності з міжнародними документами та навіть (наприклад, як директор програмної ініціативи «Права людини і правосуддя» Роман Романов) на неможливість політиків наводити лад у судочинстві.
Однак ці зауваження не порушили загального оптимістичного настрою юридичної спільноти. Представники окремих судових юрисдикцій, наприклад, голова Вищого господарського суду України Богдан Львов, з полегшенням зазначили, що Закон не передбачає ліквідації «господарської» гілки. А фахівці з соціальних опитувань, наприклад директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучерива» Ірина Бекешкіна, посилаючись на результати своїх досліджень, визначили судову реформу як пріоритетну, оскільки «без неї неможливо здійснити будь-які інші реформи». І попри іронію, яку це твердження викликало у «бувалих» реформаторів, не можна не віддати належне значенню змін, запроваджених вказаним документом.
Не з першої спроби
Друге місце у рейтингу подій, складеному «ЮГ», посідає XIII черговий з’їзд суддів. За оцінками експертів, за масштабністю та правовими наслідкам цей захід набагато випередив попередні суддівські зустрічі. Не зважаючи на те, що його проведення планувалось ще до впровадження законодавчих новел, саме під час з’їзду були вирішені питання, поставлені перед суддівською спільнотою законодавцем. Зокрема, законники сформували новий склад Ради суддів України, до якого увійшли 20 представників з попередньої каденції. Головою РАУ залишилась суддя Верховного Суду України Валентина Симоненко, її заступником став суддя Житомирського апеляційного адміністративного суду Богдан Монич, а секретарем РСУ – суддя Господарського суду м. Києва Оксана Марченко.
Також служителі Феміди спромоглися дообрати 2 членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та одного суддю Конституційного Суду України – суддю ВСУ Віктора Кривенка, що замінив свого колегу Василя Бринцева у зв’язку з закінченням строку його повноважень.
Вкотре на форумі володільці мантій намагалися привернути увагу громадськості до проблем знеособлених звинувачень та «суддів-п’ятирічок». Однак ці спроби залишилися марними. Не зважаючи на те, що Президент країни Петро Порошенко неодноразово підкреслював своє переконання у тому, що більшість законників є добропорядними та сумлінно виконують свої обов’язки, заклики щодо поголовного звільнення служителів Феміди не переставали лунати протягом усього 2015 р., у тому числі й від українських міністрів.
А ось невизначеність із призначенням суддів Верховною Радою призвела до безпрецедентної ситуації, яку «ЮГ» винесла на 3 місце рейтингу: кілька судів на території держави залишились взагалі без суддів, що мають повноваження здійснювати правосуддя. Таким чином, як коментують цю подію фахівці, парламент, який ратує за захист права на звернення осіб до суду, сам позбавляє їх такої можливості.
Гальмування через суд
Четверте місце редакція віддала ситуації, яка склалася між ВККС та ВАСУ. Її каталізатором стали звернення до ВАСУ законників, невдоволених рекомендаціями Комісії. Якщо раніше ці рекомендації трактувались як необов’язкові й Суд переважно відмовляв у задоволенні подібних ремств, то у минулому році ВАСУ виніс кілька рішень, якими скасував рекомендації ВККС. Окремі експерти одразу витлумачили це, як штучне затягування розгляду матеріалів та, відповідно, очищення системи. Однак, відповідаючи на запитання кореспондента «ЮГ», заступник голови ВККС – голова дисциплінарної палати Микола Патрюк запевнив, що не варто шукати проблему у реалізації громадянами України права на звернення до суду.
Окрім цього, визначальною у минулому році стала зміна філософії розгляду дисциплінарних проваджень. Сьогодні дисциплінарна палата ВККС проводить повноцінне «слідство», у процесі якого намагається виявити наявність чи відсутність ознак дисциплінарного порушення у діях «судді-відповідача». Звісно, така прискіпливість є гарантією захисту володільців мантій, однак вона аж ніяк не пришвидшує роботу ВККС.
Також повільно працює і Вища рада юстиції, формування якої цілком можна визначити подією, що посідає 5 місце у редакційному ТОПі. Не зважаючи на те, що квоти парламентарів та представників наукової царини досі залишаються незаповненими, склад Ради, під головуванням Ігоря Бенедисюка із заступником Олексієм Муравьовим і секретарями дисциплінарної та кадрової палат Аллою Лесько й Олексієм Маловацьким, розпочав свою роботу.
Станом на 9.06.2015 р. (перше засідання ВРЮ), кількість ремств, що не були розглянуті, сягнула майже 2800. До цього додались скарги від громадян (1537 скарг), звернення від установ (180), народних депутатів (207) та інформаційні запити (84), подані вже після старту роботи Ради. Також ВРЮ мала розглянути матеріали, підготовлені Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Усього до ВРЮ було передано 41 висновок ТСК щодо 46 законників. Прикметно, що з деякими висновками члени Ради не погодились та не побачили у діях володільців мантій факту порушення присяги. Таким чином ВРЮ може похвалитися якістю, але не оперативністю роботи.
А ось робота ТСК, а точніше її завершення, стало подією, яка посіла 6 місце у ТОПі. Річ у тім, що, відповідно до закону, яким створювалась ТСК, повноваження цього органу мали б сплинути 3.06.2015 р. Однак, враховуючи те, що Комісія почала свою роботу з затримкою, її члени вирішили внести зміни до регламенту та подовжити свої повноваження. Після оскарження цього рішення у судовому порядку ТСК припинила свою діяльність 12.06.2015 р. З приводу цього інциденту представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко на своїй сторінці у Facebook зазначив наступне: «Хочеться нагадати членам цієї ТСК, які є юристами, при чому в переважній більшості юристами з великим досвідом, що їх дії – це перевищення своїх службових повноважень. Таким своїм рішенням люди, які повинні були впродовж останнього року перевіряти законність дій суддів, самі елементарно порушують закон. А він не передбачає жодної можливості та механізму продовження роботи Комісії».
Далі буде…
Нарешті, останнє місце у ТОПі та не останнє за значенням посідає початок Конституційної реформи, в тому числі й у розділі «правосуддя». 25.11.2015 р. Президент вніс на розгляд парламенту законопроект №3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Документ, підтриманий більшістю нардепів, на момент виходу номеру до друку перебуває на розгляді у Конституційному Суді. Не зважаючи на це, окремі фахівці, в тому числі й правозахисники, продовжують виступати з його критикою. Зокрема, спеціалісти висловлюють побоювання, що механізм доступу громадян до КС залишиться лише декларацією на папері, спроби встановити адвокатську монополію перетворяться у відстоювання корпоративних інтересів, а залишення розділу «Прокуратура» не дозволить в майбутньому реформувати правоохоронну царину. Критики радять порівняти проект із конституціями інших країн. Та чи не запізнились вони зі своїми порадами? На це питання відповідь буде отримана вже у поточному році.