12 листопада відбувся круглий стіл «Стратегічний судовий захист у Європейському суді з прав людини», організований Асоціацією правників України спільно з Платформою стратегічного судового захисту. Представники ЮК ProveGroup долучилися до заходу. Зокрема, серед делегатів були керуючий партнер компанії Владислав Кочкаров та керівники практик Тетяна Жуковська та Олена Клименко. Серед питань, які обговорювалися під час круглого столу, відзначимо практичні приклади стратегічного судочинства на основі конкретних справ та практичні поради щодо цього аспекту, а також необхідність стратегічного судочинства в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про свої враження від заходу розповів В. Кочкаров:
«Усі питання, порушені спікерами, були актуальні, але особливу увагу привернула проблематика, яку озвучив адвокат Сергій Заєць. Йдеться про небажання українських суддів посилатися на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) під час обґрунтування прийнятих рішень».
Доречно буде зазначити, що в практиці ЮК ProveGroup були випадки, коли правова позиція формувалася, ґрунтуючись на усвідомленні, передусім, прецедентів, створених ЄСПЛ. Так, багатьом юристам відомо, що у вітчизняному законодавстві вже два десятиріччя існує прогалина щодо невизначеності у сфері свободи мирних зібрань. Тобто в Україні відсутня регламентована процедура (порядок), яка визначала б вимоги до організації мирних зібрань і підстави для їх обмежень, тоді як відповідальність за порушення таких правил передбачена ст.185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Формуючи правову позицію із захисту одного з наших клієнтів, ми звернулися як до положень ч.1 ст.20 Загальної декларації прав людини та ст.21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, так й безпосередньо до практики ЄСПЛ, а саме використовували рішення «Вєренцов проти України» від 11.04.2013. Незважаючи на те, що в мотивувальній частині не було посилань на практику ЄСПЛ, рішення суду було прийняте на користь клієнта. Цей приклад підтверджує, що знання європейських напрацювань може бути ефективним інструментом, який хоча й не явно, проте незаперечно покращує перспективу отримання позитивного рішення.
Якщо детальніше зупинитися на аспекті небажання суддів брати до уваги європейську практику, додамо, що судді її вивчають, знають проблеми, на які звертають увагу в тому чи іншому рішенні, але, на жаль, як ми вже зазначали, не посилаються на них у власних рішеннях. Але завдяки українським юристам, які все-таки досить майстерно навчилися користуватися надбаннями ЄСПЛ для підтвердження своєї позиції, судді, в свою чергу, краще розуміють суть проблеми, що, безумовно, впливає на зміст прийнятих рішень. А це вже позитивна тенденція, яка веде до запровадження європейських стандартів у нашій судовій системі».