Наприкінці лютого на розгляд Верховної Ради України було внесено проєкт Закону України «Про захист права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії» (далі – законопроект), зареєстрований за № 5177 від 01.03.2021 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до п. 2 Пояснювальної записки до законопроекту, його метою є «захист майнових прав осіб, порушених внаслідок збройної агресії, шляхом запровадження механізмів реституції, а також відшкодування майнової шкоди, завданої особам, які постраждали внаслідок збройної агресії у відповідності до міжнародних та європейських стандартів прав людини, зокрема практики ЄСПЛ».
Загальні питання
Потрібно зазначити, що питання про створення подібного механізму на законодавчому рівні вже давно стоїть на порядку денному, фактично – з моменту початку збройної агресії і перших руйнувань. Певні ініціативи, спрямовані на запровадження компенсаторного механізму і відповідного порядку існували, однак такі законопроекти не були навіть розглянуті у першому читанні у попередніх скликаннях. До вересня 2020 р. отримання компенсацій за пошкоджене або зруйноване майно вирішувалося лише у судовому порядку і шляхом застосування норм Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та Кодексу цивільного захисту України, що не відповідало реальній ситуації та створювало колізії у правозастосуванні. Із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 2 вересня 2020 р. № 767, якою затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (далі – Порядок), ситуація змінилася на краще. Принаймні вже існує певний механізм надання компенсації за зруйноване житло, який на сьогодні є єдиним ефективним засобом відшкодувати постраждалим особам завдану їм майнову шкоду. Проте вказаним Порядком врегульовані лише деякі питання. Якщо ж йдеться про комплексний підхід до регулювання правовідносин у цій сфері, то постановою КМУ № 767 такого підходу не передбачено.
Саме тому існує потреба у створенні законодавчого механізму, який би охоплював різноманітні питання у сфері компенсації, які виникають у зв’язку із збройним конфліктом. Адже основною відмінністю компенсації від відшкодування шкоди за цивільним законодавством є те, що причиною є збройний конфлікт, а наслідком – знищене або пошкоджене в результаті нього майно. Отже, якщо йдеться про наслідки збройного конфлікту, то правове регулювання виходить за межі цивільного законодавства, і мають бути створені спеціальні законодавчі акти, спрямовані на вирішення питань, які випливають з його наслідків. З огляду на це, наявність окремого закону, який регулюватиме правовідносини у сфері компенсації за пошкоджене або зруйноване внаслідок збройного конфлікту майно, є конче необхідним для законодавчого регулювання і захисту прав потерпілих осіб, заповнення законодавчих прогалин і створення належної правозастосовчої практики.
Зважаючи на це, однією з основних переваг законопроекту № 5177 є те, що у разі його прийняття умови отримання, підстави для відмови у наданні, розмір компенсації тощо будуть запроваджені законом, норми якого матимуть вищу юридичну силу порівняно з постановами КМУ. Водночас розробка відповідних підзаконно-правових актів на виконання положень закону дозволить створити повноцінний, комплексний компенсаторний механізм.
Позитивні зобов’язання
Окрім наведеного, наявність законодавчого механізму сприятиме належному виконанню міжнародно-правових зобов’язань України, взятих на себе відповідно до міжнародних договорів. У цьому випадку варто нагадати про концепцію «позитивних зобов’язань» держави, яка була розвинута у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема щодо статті 1 Протоколу 1 до Конвенції. Практика ЄСПЛ містить чимало його рішень, за якими навіть якщо певна держава не контролює частину своєї території, то при цьому вона не звільняється від виконання своїх зобов’язань за Конвенцією і Протоколами до неї (наприклад, рішення у справі «Ілашку та інші проти Молдови і Росії», «Катан та інші проти Молдови і Росії»). Право особи, яка постраждала від збройного конфлікту, наприклад, на компенсацію за зруйноване або пошкоджене майно, випливає із захисту права власності особи. Окрім того, згідно з практикою ЄСПЛ, у випадку наявності збройного конфлікту держава має обов’язок запровадити відповідні механізми компенсації вартості майна, житла, землі у випадку неспроможності забезпечення можливості повернення до нього або його знищення (наприклад, рішення у справах «Саргсян проти Азербайджану», «Чирагов та інші проти Вірменії», «Доган та інші проти Туреччини»). Схожий підхід є в Основних принципах та керівних положеннях, що стосуються права на правовий захист і відшкодування шкоди для жертв грубих порушень міжнародних норм у сфері прав людини і серйозних порушень міжнародного гуманітарного права від 25.07.2005 року, ухвалених Комісією ООН з прав людини. Відповідно до принципу VII документу, одним із засобів захисту жертв порушень міжнародного гуманітарного права є право на адекватне, реальне і швидке відшкодування шкоди, а, згідно з принципом IX, держави мають прагнути створення національних механізмів відшкодування шкоди жертвам порушень у разі, якщо сторона, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не має можливості або не бажає виконувати свої зобов’язання.
Основні нововведення
Законопроект № 5177 містить низку нововведень порівняно з регулюванням, що існує сьогодні. Так, законопроект чітко встановлює причину, з якої було пошкоджено або зруйновано майно постраждалих: замість «надзвичайної ситуації» такою причиною визначено «збройну агресію», що в більшій мірі відповідає фактичним обставинам. До того ж, у цьому випадку відбувається кореляція норм законопроекту із положеннями іншого законодавчого акту – Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 р. Варто відзначити, що «надзвичайна ситуація воєнного характеру» може мати інші, аніж збройний конфлікт, причини виникнення (наприклад, вибухи на військових складах), а отже, застосування цього поняття до реальних бойових дій, що стали наслідком збройної агресії, не є релевантним. Схожою є ситуація із термінологічною плутаниною щодо позначення фактичних обставин, які вже тривають 7 років, як антитерористичної операції (АТО) або операції об’єднаних сил (ООС) замість належного визначення цих обставин як збройного конфлікту, що зняло б чимало питань як у законодавчому регулюванні, так і у правозастосуванні. Насправді, застосування терміну «надзвичайна ситуація» до збройного конфлікту, призводить до урівноваження і першої, і другого без врахування особливостей збройного конфлікту. Коли йдеться про захист прав жертв збройних конфліктів, то така юридична і термінологічна плутанина є недопустимою. Зважаючи на це, авторами законопроекту № 5177 було прийнято правильне рішення вказати, що цим законопроектом здійснюється захист права власності та інших речових прав постраждалих внаслідок збройної агресії.
Тож серед основних нововведень законопроекту слід було б відзначити такі:
1. Постраждалі особи
Порівнюючи з положеннями Порядку, законопроект більш широко визначає поняття «постраждалі особи». Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 законопроекту, постраждалими особами є «особи, яким заподіяно майнову шкоду у зв’язку з втратою, знищенням або пошкодженням майна внаслідок збройної агресії, що належить їм на праві власності або іншого речового права, зареєстрованому у порядку, встановленому законодавством».
Таким чином, у наведеному визначенні йдеться не тільки про пошкоджені/зруйновані житлові будинки або квартири, як передбачено Порядком, але й про інші види майна. Цей підхід знайшов відображення і в інших статтях законопроекту.
Так, наприклад, ч. 1 ст. 2 законопроекту визначено, що він застосовуватиметься з метою захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно (житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, будівля, споруда, нежитлове приміщення, земельна ділянка тощо) та рухоме майно, які порушено внаслідок збройної агресії, шляхом надання компенсації або реституції. Так само і ст. 11 законопроекту при визначенні розміру компенсації за пошкоджене або знищене майно прямо виділяє знищене/пошкоджене житло, нежитлове нерухоме майно, колісні транспортні засоби та навіть побутові речі.
Крім цього, законопроект робить наголос на захисті не лише власників певного майна, але також і осіб, які мають інші речові права на таке майно. Такі права можуть включати щодо нерухомого майна, наприклад, право господарського відання, право оперативного управління, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки тощо, за умови, однак, що відповідні права зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто відомості про які належним чином внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, з деяких положень законопроекту можна зробити висновок, що захист, який він надає власникам майна та особам, яким належать інші речові права на відповідне майно, не є однаковим. Наразі в низці випадків формулювання положень про надання постраждалим особам компенсації, про яку йдеться і в згаданій вище статті 11 законопроекту, говорять виключно про власників відповідного майна, оминаючи осіб, які мають інші речові права, на чому ми більш детально додатково зупинимось нижче.
Більше того, щодо деяких категорій постраждалих осіб законопроект прямо передбачає певні відмінності в способах захисту, що їм надається. Згідно з ч. 5 ст. 2 законопроекту, він поширюється на правовідносини, пов’язані із захистом права власності та інших речових прав, порушених внаслідок збройної агресії, що належать державі, територіальним громадам, юридичним особам, а також фізичним особам – підприємцям (щодо майна, що використовується ними для здійснення підприємницької діяльності), виключно в частині норм щодо реституції, про суть якої йтиметься нижче, строків позовної давності та обліку належного їм майна, яке було втрачено, знищено або пошкоджено. В ч. 7 ст. 2 законопроекту додатково конкретизовано, що порядок відшкодування збитків, виплат компенсацій (у т.ч. у разі неможливості здійснення реституції) зазначеним вище особам або їх правонаступникам здійснюватиметься у порядку, встановленому законодавством України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Таким чином, можна зробити висновок, що норми стосовно надання компенсації, передбачені саме цим законопроектом, не застосовуватимуться до вказаних вище осіб.
2. Знищене та пошкоджене майно
Крім інших нововведень, законопроект пропонує визначити, яке майно буде вважатись втраченим, пошкодженим або знищеним, чого бракує в існуючому сьогодні Порядку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 законопроекту, втраченим майном вважатиметься «майно, місцезнаходження якого та/або незаконного володільця якого встановити неможливо, зокрема в результаті можливого його знищення, крадіжки, недбалого ставлення, інших дій або бездіяльності третіх осіб, які не є законними власниками такого майна внаслідок обставин, пов’язаних із збройною агресією».
Пошкодженим, за законопроектом, вважатиметься майно, що «внаслідок обставин, пов’язаних із збройною агресією, частково втратило свої споживчі властивості та економічну цінність, що обмежує його використання за призначенням (при цьому таке майно може бути відновлене і знову набути повністю або частково втрачених корисних якостей для використання його за призначенням)». Знищеним майном вважатиметься «майно, яке, внаслідок обставин, пов’язаних із збройною агресією, стало непридатним для використання за призначенням, повністю втратило споживчі властивості, економічну цінність або повністю припинило існування (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені)».
Водночас, коли мова йде про пошкоджене або зруйноване нерухоме майно, використання виключно таких визначень може виявитись недостатнім для визначення, чи відповідний об’єкт має вважатись зруйнованим або пошкодженим, що може потребувати глибших технічних знань та складнішої експертизи. Більше того, як передбачено чинним Порядком, пошкоджене нерухоме майно (житло) може також виявитись непридатним для проживання.
3. Реституція
Одним з найголовніших нововведень законопроекту є запровадження механізму реституції. Відповідно до його положень, реституція – це «відновлення права власності чи іншого речового права, порушеного внаслідок збройної агресії, в обсягах, що відповідають змісту такого права до його порушення».
Виходячи з наведеного визначення, відновленню підлягає не тільки право власності на майно, але й інші речові права (наприклад, право оренди (суборенди) земельної ділянки тощо), зареєстровані у порядку, встановленому законодавством. Водночас, за ч. 2 ст. 8 законопроекту, встановлення порядку застосування реституції передано на розсуд КМУ.
Не зважаючи на те, що питання порядку здійснення реституції не регулюється детально на законодавчому рівні, законопроект загалом визначає, що держава забезпечує можливість здійснення реституції майна, серед іншого, шляхом:
▪ незастосування позовної давності на вимоги осіб щодо захисту їхніх прав на майно, порушених внаслідок збройної агресії, з метою відновлення фактичного володіння цим майном. Згідно зі ст. 5 законопроекту, «на вимоги про захист права власності чи іншого речового права, порушення, оспорювання чи невизнання яких є наслідком збройної агресії, позовна давність не поширюється». Відповідні зміни також пропонується внести і до ст. 268 Цивільного кодексу України;
▪ невизнання набуття права власності чи інших речових прав на майно внаслідок дій чи актів, вчинених інакше, ніж у порядку та у спосіб, передбачені законодавством України;
▪ непоширення строків набуття права власності на безхазяйні речі, знахідки, бездоглядних домашніх тварин на підставі набувальної давності, на строк, протягом якого органи влади не здійснювали свої повноваження на території, на якій знаходиться таке майно. В цьому випадку слід звернути увагу на те, що питання набувальної давності регулюються Цивільним кодексом України. Виходячи з вимог ч. 2 ст. 4 останнього, при запровадженні регулювання, відмінного від передбаченого ним, законопроектом також мали би бути запропоновані зміни до відповідних статей Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 8 законопроекту, реституція підлягає переважному застосуванню в порівнянні з іншими способами захисту прав постраждалих осіб. При цьому, застосування реституції є можливим лише за умови здійснення органами державної влади за місцем знаходження майна, своїх повноважень у порядку, передбаченому Конституцією та законодавчими актами України. Таким чином, реституція не здійснюватиметься в разі знаходження майна на тимчасово окупованих територіях.
У разі неможливості застосування реституції щодо нерухомого майна з міркувань безпеки, застосуванню підлягають заходи щодо забезпечення компенсації за принципами, запровадженими законопроектом (ч. 1 ст. 8). Однак, на підставі положень законопроекту можна дійти висновку, що передбачені ним норми щодо компенсації не повинні застосовуватись стосовно осіб, зазначених в ч. 5 ст. 2 (а саме: держава, територіальні громади, юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці в частині майна, що використовується ними для здійснення підприємницької діяльності), на правовідносини, пов’язані із захистом права власності та інших речових прав, яких він поширюється виключно в частині норм щодо реституції, позовної давності та обліку належного майна, яке було втрачено, знищено або пошкоджено, про що ми вже згадували в розділі, що стосується постраждалих осіб, вище.
4. Компенсація
Окрім реституції, законопроект передбачає такий спосіб захисту порушених прав, як компенсація. Як зазначається в ч. 1 ст. 1 законопроекту, компенсація – це «відшкодування майнової шкоди, завданої особам, які постраждали внаслідок збройної агресії, у зв’язку з порушенням їх права власності у спосіб, передбачений цим Законом».
На відміну від визначення терміну «реституція», яке прямо передбачає відновлення «права власності чи іншого речового права, порушеного внаслідок збройної агресії», відповідні положення ст. 1 законопроекту стосовно компенсації свідчать виключно про відшкодування майнової шкоди у зв’язку з порушенням права власності постраждалих осіб. Таким чином, можна дійти висновку, що компенсація надається виключно власникам майна і не застосовується до осіб, які мають інші речові права на майно (наприклад, до наймачів відповідного майна).
Той самий підхід закріплено і в ч. 1 ст. 9 законопроекту, яка визначає, що «постраждалі особи, майнові права яких порушено внаслідок збройної агресії, мають право на отримання компенсації, передбаченої цим Законом, за умови можливості їх ідентифікації та підтвердження належних їм прав власності на майно». При цьому за ч. 2 ст. 9 законопроекту, компенсація за пошкоджене/знищене нерухоме майно не надається у випадку, якщо встановлено, що виявлені пошкодження були завдані до моменту реєстрації права власності на таке майно (крім випадків, прямо передбачених законопроектом).
Водночас, інший підхід зафіксовано в ч. 9 ст. 3 законопроекту, якою передбачається, що компенсація «надається особам, чиє майно було втрачено, знищено або пошкоджено та право власності або інші речові права порушено в результаті дій країни агресора чи внаслідок дій, вжитих з метою протидії збройній агресії». Крім цього, абз. 2 ч. 2 ст. 8 законопроекту встановлює можливість заміни реституції, що являє собою «відновлення права власності чи іншого речового права», компенсацією у деяких випадках, а саме: «У разі неможливості застосування реституції щодо нерухомого майна, які знаходяться на території населеного пункту або на частині території населеного пункту, що за комплексом безпекових факторів не може бути придатним для безпечного повернення … застосовуються заходи щодо забезпечення компенсації за принципами, передбаченими цим Законом.» Однак законопроект не містить конкретних норм, які б пояснювали процедуру та особливості надання компенсації тим особам, які мають відповідні речові права (але не право власності) на знищене або пошкоджене майно, співвідношення розмірів компенсації, яка може надаватись таким особам та власникам майна тощо.
Отже, з огляду на суперечливість наведених вище підходів, низка питань щодо випадків та механізмів надання компенсації залишаються відкритими та потребують ретельного доопрацювання в другому читанні.
Способи надання компенсації
Порівнюючи з чинним Порядком, який передбачає виплату виключно грошової компенсації постраждалим, законопроект розширює перелік можливих способів надання компенсації. Як встановлено ч. 1 ст. 10 законопроекту, компенсація постраждалій особі може бути надана шляхом:
- перерахування грошових коштів (грошова компенсація);
- надання нерухомого майна, що передбачає передачу постраждалій особі у власність майна, яке перебуває в державній або комунальній власності, збудовано чи будується для цієї мети за рахунок визначених законопроектом джерел;
- здійснення на користь постраждалої особи дій (шляхом внесення на її користь частини внеску, компенсації сплати відсотків тощо), пов’язаних із забезпеченням житлом, в тому числі, але не виключно, за рахунок державних чи місцевих програм щодо придбання житла, програм кредитування будівництва або придбання житла за програмами пільгового кредитування, що реалізуються банківськими установами чи іншими організаціями, фондами, які створені з метою розподілу та надання цільових грантів, наданих іншими державами, міжнародними організаціями, іншими програмами;
- надання, виключно за згодою постраждалої особи, інших активів. У такий спосіб компенсація надається у випадках, коли вона не може бути забезпечена іншим чином.
Так, з одного боку, розширення способів надання компенсації є безперечною перевагою законопроекту. З іншого ж боку, наразі законопроект не визначає порядок надання компенсації, який має бути встановлений КМУ, у зв’язку з чим сьогодні неможливо повністю визначити всі особливості та оцінити можливі плюси та мінуси нових способів надання компенсації, введених законопроектом.
Порядок надання компенсації
Законопроект визначає лише основні етапи процесу отримання компенсації постраждалими особами, що включають:
- подання заяви на отримання компенсації;
- проведення обстеження знищеного або пошкодженого майна комісією з обстеження майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії (далі – «комісія з обстеження»);
- прийняття рішення про надання компенсації за знищене або пошкоджене майно комісією з розгляду питань, пов’язаних з наданням компенсації постраждалим особам (далі – «комісія з надання компенсації»).
Такий механізм є загалом подібним до існуючої сьогодні процедури отримання грошової компенсації, передбаченої Порядком.
Оскільки встановлені законопроектом норми стосовно виплати компенсації є значно ширшими за відповідні положення Порядку (зокрема в частині майна, у зв’язку з пошкодженням або знищенням якого надається компенсація, шляхів надання компенсації тощо), надзвичайно важливим є чітке визначення порядку та умов надання компенсації. Наразі це питання також залишається відкритим. Згідно з ч. 2 ст. 12 законопроекту, порядок та умови надання компенсації постраждалим особам, створення комісій з обстеження, а також комісій з надання компенсації встановлюватиметься КМУ.
Розмір компенсації
За ст. 11 законопроекту, порядок визначення розміру компенсації визначатиметься КМУ. Водночас законопроект встановлює граничний розмір компенсації в залежності від видів пошкодженого або знищеного майна. Так, згідно із його положеннями, розмір компенсації:
▪ за знищене житло визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України, що є чинними на дату прийняття рішення про надання компенсації, та не може становити більше ніж 135 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за один об’єкт знищеного житла.
Подібний підхід на сьогодні втілено в Порядку, п. 32 якого передбачає, що розмір компенсації за зруйноване майно так само визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження житла, що є чинними на дату затвердження узагальненого списку відповідно, однак не може становити більш як 300 тис. грн за один об’єкт зруйнованого житла.
▪ за пошкоджене житло визначається з урахуванням ступеню пошкодження житла та не може становити більше ніж 85 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за один об’єкт пошкодженого житла.
Для порівняння, згідно з п. 31 Порядку, розмір грошової допомоги, що має виплачуватись постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, становить лише від 3 до 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
▪ за знищене нежитлове нерухоме майно визначається з урахуванням розміру фактичних збитків на підставі висновків будівельно-технічної та інших експертиз, та не може становити більше ніж 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за один знищений об’єкт нежитлового нерухомого майна;
▪ за знищене нежитлове нерухоме майно визначається з урахуванням розміру фактичних збитків на підставі висновків будівельно-технічної та інших експертиз, та не може становити більше ніж 65 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за один пошкоджений об’єкт нежитлового нерухомого майна;
▪ за знищені або пошкоджені побутові речі визначається з урахуванням факту знищення житла або ступеню його пошкодження та не може становити більше ніж 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на один об’єкт знищеного або пошкодженого житла;
▪ за знищені колісні транспортні засоби визначається за висновками автомобільно-товарознавчої експертизи та не може становити більше ніж 45 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за один знищений колісний транспортний засіб.
Повторна виплата компенсації
Важливими є положення законопроекту (ч. 3 ст. 9), які передбачають, що постраждала особа може скористатися своїм правом на отримання компенсації лише один раз, крім випадків, коли внаслідок збройної агресії майно було повторно пошкоджено та/або повністю знищене.
Аналогічні положення передбачені і ч. 4 ст. 18 законопроекту (Прикінцеві і перехідні положення), якою встановлюється, що постраждалі, житлові будинки (квартири) яких пошкоджено чи зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, які отримали грошову допомогу або компенсацію до моменту набрання ним чинності, не мають права на повторне отримання компенсації відповідно до нього за той самий об’єкт нерухомого майна, крім випадків, коли внаслідок збройної агресії майно було повторно пошкоджено та/або повністю знищене.
Водночас, законопроект не торкається питання виплати компенсації постраждалим особам, включеним до узагальненого списку постраждалих, стосовно яких прийнято рішення про виплату компенсації згідно з Порядком, проте яким не було виплачено відповідну компенсацію на дату набрання ним чинності.
Обстеження знищеного та пошкодженого майна
Важливим нововведенням щодо обстеження знищеного та пошкодженого майна є врегулювання порядку документування фактів такого пошкодження або руйнування у випадку неможливості доступу до населеного пункту (частини населеного пункту), на території якого знаходиться відповідний об’єкт.
Наразі п. 15 Порядку передбачено, що за наявності обмежень в перебуванні та переміщенні осіб на території населених пунктів, у яких розташоване житло, необхідне для обстеження, встановлених наказом Командувача об’єднаних сил, комісія з обстеження проводить обстеження житла на підставі його письмового дозволу. У разі відмови Командувача об’єднаних сил надати такий дозвіл, строк на проведення обстеження, визначений Порядком, тимчасово припиняється до моменту отримання відповідного дозволу або зняття встановлених обмежень. У зв’язку з цим особи, чиє зруйноване житло знаходиться на території таких населених пунктів, фактично можуть бути позбавлені можливості отримати грошову компенсацію за зруйноване майно.
Законопроект пропонує альтернативу фізичному обстеженню житла в такому випадку. Відповідно до ч. 3 ст. 14 законопроекту, у разі неможливості проведення документування фактів пошкодження або зруйнування майна у зв’язку із неможливістю доступу до населеного пункту, або частини населеного пункту, на території якого знаходиться відповідний об’єкт, комісія з обстеження здійснює документування за наявними матеріалами. При цьому законопроект дозволяє комісії з обстеження прийняти рішення про підтвердження факту повної руйнації нерухомого майна на підставі аерофотозйомки, даних супутникових карт, інформації, отриманої на її запит від керівника відповідного органу військового управління. У разі неможливості прийняття рішення за наявними матеріалами, комісія з обстеження здійснює обстеження пошкодженого майна після отримання доступу до такого майна на підставі письмового дозволу керівника відповідного органу військового управління (за відсутності загрози життю чи здоров’ю людини).
Ще одним цікавим нововведенням, передбаченим ч. 5 ст. 14 законопроекту, є можливість проведення обстеження знищеного або пошкодженого майна до моменту отримання відповідної заяви від постраждалої особи, за ініціативою органів місцевого самоврядування (а в разі їх відсутності – військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту). Але в такому випадку постраждалу особу має бути повідомлено не пізніше ніж за 14 робочих днів до дати обстеження.
5. Державний реєстр майна, знищеного, пошкодженого та втраченого внаслідок збройної агресії
Ще одним з нововведень законопроекту є створення Державного реєстру майна, знищеного, пошкодженого та втраченого внаслідок збройної агресії (далі – «Реєстр»). Згідно із законопроектом, Реєстр має стати єдиною державною інформаційно-телекомунікаційною системою, яка призначена для збирання, накопичення, обробки, зберігання та захисту інформації про майно, знищене, пошкоджене або втрачене внаслідок збройної агресії, обліку осіб, які мають право на компенсацію за таке майно або реституцію, а також нараховані розміри компенсації, здійснені реституції тощо. Дані Реєстру використовуватимуться для формування консолідованої претензії України до держави-агресора щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України.
Відповідно до ст. 7 законопроекту, дані, що містяться в Реєстрі, повинні відповідати даним інших державних реєстрів та інформаційних баз і відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. При цьому слід звернути увагу на те, що у разі їхньої невідповідності пріоритет матимуть саме відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Порядок створення, ведення, доступу до даних Реєстру та їхнього використання, взаємодії з іншими інформаційними системами державних органів має бути додатково визначений КМУ.
Висновки
Незважаючи на те, що реєстрація законопроекту № 5177 вже є позитивним кроком, який можна лише вітати, а втім, його текст містить низку недоліків, які потребують доопрацювання, однак можуть бути усунені шляхом врахування правок під час процедури другого читання. Серед таких питань є :
- Необхідність додаткового узгодження положень законопроекту. На жаль, наразі деякі з положень законопроекту потребують доопрацювання з метою забезпечення їхньої узгодженості та відповідності одне одному. Наприклад, це стосується норм, що регулюють питання надання компенсації. Так, з огляду на наявність декількох суперечливих положень, на даний момент залишається незрозумілим, чи поширюються такі норми на осіб, які не є власниками відповідного майна, проте мають щодо цього певні речові права.
- Питання відбудованого житла. Існують непоодинокі випадки, коли житло, зруйноване внаслідок збройної агресії Російської Федерації, надалі відновлювалось і відбудовувалось мірі тією чи іншою мірою коштом власника або інших осіб, у тому числі благодійних організацій. Наразі діючий Порядок не містить прямої заборони щодо виплати грошової компенсації особам, чиє житло було певною мірою відновлено на дату проведення його обстеження, проте і не регулює це питання мірі належним чином. Водночас текст законопроекту також не містить положень, які б стосувались цього питання. За відсутності доопрацювання проєкту в другому читанні та вирішення цих питань, постраждалі особи, чиє житло було відновлено після руйнування, можуть бути позбавлені можливості отримати передбачену компенсацію.
Крім цього, наразі багато питань щодо захисту права власності та інших речових прав осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії, були окреслені законопроектом лише в загальних рисах. Більш детально вони мають бути врегульовані КМУ, який повинен буде прийняти відповідні нормативно-правові акти, що з нього випливають, протягом трьох місяців з дня публікації закону. Таким чином, багато питань, що стосуються реституції та надання компенсації постраждалим особам, залишаються поки що поза сферою регулювання закону.