Поліна МАРЧЕНКО, керуюча Адвокатським бюро «Поліни Марченко», ділиться історією створення власного бюро, пояснює, як медійність допомагає бути ближчою до людей і чому право сьогодні має звучати зрозуміло кожному. У розмові з ЮГ адвокатка розповідає про мобілізаційні справи, роботу з бізнесом, людяність у професії, підтримку клієнтів у кризових ситуаціях та про зміни, які нині переживає адвокатура.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Що стало головним поштовхом заснувати власну юридичну компанію?
— Напевне, найголовнішим поштовхом стало своє бачення на те, як мають надаватися юридичні послуги, комунікацію між клієнтом та адвокатом, на те, що взагалі у себе має включати юридична послуга. І звісно, бажання допомагати, а не тільки заробляти.
На мою думку, вже треба відходити від поділу ринку на B2B та B2С, тому що по допомогою передусім звертаються люди, і ми завжди ведемо комунікацію з людиною, якій треба зрозумілою мовою донести, як їй краще зробити, які для неї є ризики, почути її запит і її біль, не зважаючи на те, чи звернулася вона в інтересах власних, чи в інтересах компанії, тому що все зводиться до людей.
За таким підходом я працюю вже більше ніж п’ять років і зробила висновок, що він є найбільш правильним і дає дійсно якісні результати. Тому вирішила не гаяти часу, а об’єднувати команду однодумців в одну юридичну компанію, яка, як бачу, успішно вийшла на юридичний ринок, сформувала дуже якісний позитивний відгук про себе і завоювала довіру багатьох людей.
— Які навички, крім права, виявилися критично важливими для старту і розвитку власної компанії?
— Найперше — це організаційні навички, тому що яким би класним експертом ти не був, якщо не вмієш організувати людей, роботу, розподіл завдань, така компанія довго не пропрацює. У всьому має бути порядок.
Наступна — це гнучкість, тому що правильно прийняти рішення — це не прийняти рішення про те, як хочеш ти, а зробити так, як буде якнайкраще, тому вміння бути гнучким, іноді десь поступитись, аби в кінцевому результаті виграти — це однозначно риса, яка мені допомогла.
І найголовніше — це рішучість, без неї ніяк. Не кожен готовий взяти на себе таку велику відповідальність за клієнтів, за працівників і за розвиток компанії загалом. Буду відвертою, я довго не могла набратися цієї рішучості, та все ж таки цей момент настав, і все відбулося досить швидко — менше ніж за місяць я відкрила власну компанію, відкрила офіс, і вже на початку цього року запрошувала клієнтів, друзів і колег на відкриття свого адвокатського бюро. Це було важко, але це неоціненний досвід!
— Ви відомі своєю відкритістю у соцмережах. Як медійність впливає на довіру клієнтів і розвиток фірми? Яка ваша головна ціль у комунікації з аудиторією?
— Мені здається, зараз медійність і відкритість у соціальних мережах як ніколи впливають і на довіру клієнтів, і на розвиток компанії загалом, але якісна медійність.
Я не розглядаю свою аудиторію як представників конкретних компаній чи професій. Для мене це передусім звичайні люди, які мають свої проблеми, хочуть зрозуміти, чому зараз відбуваються такі процеси, як правильно вчиняти у тій чи іншій ситуації. І у більшості випадків всі ці люди — це не юристи, адвокати чи представники юридичної професії, а люди, які дуже віддалені від юриспруденції, тому я і намагаюся вести свій блог не як адвокат до людей, а як людина до людини, що пояснює простою зрозумілою мовою складні юридичні питання.
Напевно, саме завдяки цьому я і маю таку велику аудиторію, такий щирий та якісний зворотний зв’язок від своєї аудиторії не тільки на юридичну тематику, але й на інші, звичайні буденні питання, які є у кожної людини, і це, звісно, цікаво бачити експерта не тільки у ролі експерта, але і в ролі звичайної людини, яка також живе своє звичайне життя.
Мабуть, саме завдяки тому, що я поєдную експертність і буденність, я і маю прихильність своєї аудиторії до мене й тих результатів і перемог, які я постійно показую у своєму юридичному блозі — рівень довіри до мене та моєї команди зростає, відповідно, це дає нам змогу рости, розвиватися й займати свою частку юридичного ринку.
Але як і раніше, коли я тільки починала вести цей блог, коли навіть не планувала створювати свою юридичну компанію, основним завданням було доносити простою та зрозумілою мовою про права, обов’язки, про те, як виходити юридично правильно із різних ситуацій, і думаю, мені це вдається досить добре.
— Чи бувають моменти, коли медійність заважає більше, ніж допомагає?
— Так, і такі моменти бувають, і їх, до речі, дуже багато. У своєму блозі я не тільки ділюся корисною інформацією, але і своєю думкою про певні процеси в Україні, і не всім це подобається.
Часто мене впізнають у центрах комплектування та соціальної підтримки, і це інколи перешкоджає нормальній роботі, бо виникає упереджене ставлення, що прийшла адвокатка, яка розповідає про роботу у всіх ТЦК, тому простіше її взагалі не пустити, ніж потім виправдовуватися перед керівництвом. Та все ж це радше поодинокі випадки, а не постійна практика. У більшості випадків така впізнаваність нормально сприймається, і є ситуації, коли самі працівники ТЦК та СП запитують пораду чи беруть консультацію.
— Чому ви вирішили зосередитися саме на мобілізаційних кейсах?
— Мені здається, що це більше мобілізаційні кейси вирішили зосередитися на мені, аніж я на них. Насправді це не я обрала мобілізаційний напрям, а радше навпаки сам напрям обрав мене. Так трапилося, бо в перші дні повномасштабного вторгнення, як зараз пам’ятаю, вийшла у сторіс і сказала, що у цьому блозі буду намагатися давати якомога більше користі і практичних порад щодо актуальних питань, тому що зараз це потрібно як ніколи. І на той момент актуальними були питання: повістки, медичні комісії, мобілізація.
І я розповідала, що таке повістки, як вони вручаються, як виглядають, що таке центр комплектування. Люди почали звертатися на консультації щодо цих питань, компанії — для проведення навчання для своїх співробітників. І мені здається, що я була серед перших адвокатів, які почали вести юридичні блоги про мобілізаційні питання.
Із кожним місяцем запитів на консультації та отримання юридичної допомоги ставало більше, почало дуже гарно працювати «сарафанне радіо» — отримавши якісні юридичні послуги, клієнти радили своїм друзям звернутися саме до нас, і вже через рік 90% моєї зайнятості — це були мобілізаційні питання.
Але я і не жалкую, тому що досі мені вдається розповідати простою мовою про складні юридичні речі з урахуванням практики, щоб людина чітко розуміла, що її очікує в житті. І коли я отримую відгуки, що завдяки моєму блогові хтось оформив відстрочку самостійно чи навіть зібрав усі документи для отримання довідки про непридатність за станом здоров’я, для мене це дуже високий показник моєї просвітницької діяльності.
— Які ще напрями сьогодні розвиває компанія?
— Окрім мобілізаційного, розвиваємо зараз ще три напрями, які у нас і були, але про них мало згадувала. Це сімейне, військове право та супровід діяльності бізнесу.
Однозначно після початку повномасштабного вторгнення життя змінилося у всіх українців: і загалом, і родинні відносини, і бізнес. Зараз дуже велика кількість розлучень, і ті, хто виїхав, не хочуть повертатися в Україну, аби все врегулювати в позасудовому порядку. У зв’язку з цим багато звернень про надання юридичної допомоги і, звісно, багато питань щодо поділу майна, врегулювання питання аліментів, місця проживання дітей, та й загалом порівняно з довоєнним часом напрям сімейного права став набагато активнішим.
Так само із супроводом діяльності бізнесу: багато компаній закрилося, багато нового бізнесу відкривається, бізнеси продаються, залучаються інвестори, і все це потребує якісного юридичного супроводу. Окрім того, питання мобілізації та діяльності бізнесу безпосередньо пов’язані, тому що значна кількість працівників є військовозобов’язаними, які підлягають мобілізації. Зараз з’явився новий напрям роботи з бізнесом — це кадрове планування з урахуванням воєнного стану. Як показала практика, компанії, які займаються таким плануванням, дбають про обізнаність своїх працівників у своїх правах і обов’язках як військовозобов’язаних. Це однозначно допомагає зберегти працівників і убезпечити їх від неправильних чи необдуманих дій. Тому зараз із командою робимо акцент на цих питаннях.
— Чи плануєте розширюватися у нові практики?
— Найближчим часом не плануємо брати практики, де ми не маємо спеціалізації. На мою думку, це дуже велика помилка хапатися за все, аби в кінцевому результаті не встигнути нічого.
Ми для себе обрали три ніші, де ми розвиваємося, де маємо гарну експертність, багато вдячних клієнтів і, звісно, дуже якісні результати нашої роботи. Можливо, згодом будемо розглядати ще інші практики, але поки що зосереджуємося на тих, які уже маємо.
— Чи працюєте ви з бізнесом і які запити від компаній сьогодні найчастіші?
— З бізнесом працюємо, і досить тісно, і не тільки щодо питань супроводу діяльності бізнесу. З початку повномасштабного вторгнення найбільший відсоток запитів від компаній — це робота саме із мобілізаційним напрямом як у розрізі діяльності компанії, так і в розрізі працівників.
Перші два роки стабільно декілька разів на тиждень проводила великі навчальні заходи для працівників компаній щодо їхніх прав і обов’язків як військовозобов’язаних, так само було багато навчань з військового обліку, питань кадрового планування з урахуванням мобілізації в країні. Ці запити і досі є актуальними, бо всі розуміють, що компанія — це працівники, втрата яких може дуже негативно вплинути на компанію, тому кожна компанія зацікавлена у тому, аби всі працівники були максимально обізнані у своїй ситуації як військовозобов’язані й загалом у діючому законодавстві.
Також у топі зараз питання ведення військового обліку та врегулювання трудових відносин із топменеджментом компаній. Чомусь саме після початку повномасштабного вторгнення компанії хочуть мати чіткий план збереження таких працівників, тому часто звертаються за розробкою індивідуальних трудових контрактів, де чітко прописано план і наслідки виходу із компаній.
— Що змінилося у вашому підході до клієнтів за останні два роки?
— Насправді не змінюю абсолютно ніякі підходи у роботі з клієнтами, тому що чітко відслідковую, що ті підходи, які у мене були на самому початку, і зараз є актуальними та такими, що вирізняють.
Це гнучкість: ми можемо підлаштуватися під будь-якого клієнта, тому що у всіх ситуації різні, у кожного різне життя, і це також треба враховувати.
Наступне — це чесність, у нас табу «напарювати» послуги там, де вони об’єктивно не потрібні. Передусім наше завдання і наш принцип у роботі — розказати простою і зрозумілою мовою, як клієнт може зробити це самостійно, а вже якщо йому потрібна допомога, ми з радістю допомагаємо. І я бачу, що цей підхід виграшний, який залишає бажання повернутись і порадити, як на мене, це ідеальна виграшна позиція.
— Як, на вашу думку, тема мобілізації впливатиме на ринок юридичних послуг у найближчі роки?
— Мобілізація змінила юридичний ринок ще на самому початку повномасштабного вторгнення, і ці зміни відчули, мені здається, абсолютно всі юридичні компанії.
Частина представників юридичного ринку пішла захищати країну, інша частина виїхала з країни, такі самі зміни відбуваються і у тих, кому потрібні юридичні послуги, а найголовніше — з’явився новий напрям, де експертність треба було здобути дуже швидко.
Та вважаю, що зміни ще будуть, тому що мобілізація триває, законодавство змінюється, мобілізаційні заходи посилюється, і відповідно кожну із галузей права треба підлаштувати під усі ці зміни, тому що маємо розуміти, що кожна сфера права безпосередньо пов’язана із мобілізацією та людським ресурсом, і без мобілізаційного планування зараз просто ніяк.
Впевнена, що дуже скоро буде значна нестача якісних фахівців та молодих спеціалістів, тому що багато хто приймає рішення виїхати із країни і, найімовірніше, не повернеться.
— Які законодавчі зміни у сфері мобілізації зараз найбільш потрібні?
— На мою думку, потрібно змінювати те, де є найбільша прогалина, а зараз це процедура мобілізації в Україні.
На превеликий жаль, бачимо дуже багато випадків свавілля, порушення прав, навіть вчинення злочину щодо військовозобов’язаних, що, очевидно, не мотивує людей до мобілізації. Вважаю, що треба змінювати підхід до мобілізації шляхом запровадження якісної системи мотивації: розширення соціальних пільг для військових, можливо, збільшення їхнього грошового забезпечення, надання більш розширених соціальних гарантій для їхніх родин тощо. Одним словом, треба створювати умови, за яких люди будуть розуміти, які реальні «плюшки» отримають від держави під час мобілізації, і їх не треба буде ловити — військовозобов’язані самі мають йти, як це було у 2022 році.
І, на мою думку, однозначно необхідна реформа у центрах комплектування, які себе зарекомендували не дуже якісно: запроваджувати персоналізовану відповідальність керівника ТЦК та СП за дії підлеглих, прописання не тільки прав, але й відповідальності для діючих посадових осіб, тому що як такої її зараз немає.
Тут насправді можу багато про що говорити, але це найосновніше, про що хочеться аж кричати.
— Ви відкрито говорите про тиск на адвокатів. Чи отримуєте підтримку колег, чи це радше індивідуальна боротьба?
— Тут хотілося б говорити ще більше, ще голосніше. На жаль, тиску на адвокатів зараз чиниться дуже багато, особливо на тих, які надають юридичну допомогу щодо мобілізаційних питань, при цьому не важливо, чи це приватний адвокат, чи державний, свавілля відбувається щодо усіх адвокатів.
І дуже хотілося б сказати, що адвокати об’єднуються, щось роблять, аби зменшити цей тиск чи із ним боротися, але, на жаль, такого сказати не можу. Здебільшого вся підтримка відбувається в особистих повідомленнях або у коментарях під якимись гучними публікаціями чи відео.
Це перші півтора року війни підтримка була сильнішою, тому що випадків тиску на адвокатів було менше, і про це не говорили. Але зараз ситуація кардинально змінилась. Адвокатів, які говорять про це публічно, стало багато, напевно, такі випадки вже приїлися, чомусь стали звичними, і реакції як від колег, так і від суспільства стає все менше і менше. Це дійсно проблема, її треба розв’язувати, тому що з таким підходом інститут адвокатури в Україні може сильно похитнутися, і наслідки будуть дуже сумні.
— Ви часто говорите про право просто. Як вдається зберігати точність і водночас робити мову доступною?
— Мені здається, тут все просто, тому що якщо ти чітко розумієш ту чи іншу нішу, ти можеш про неї розповістисвоїмисловами, залишившивсенайосновніше так, щоб це було зрозуміло будь-кому.
Мій юридичний блог здебільшого дивляться люди без юридичної освіти, які не хочуть читати закони чи шукати пояснення складним юридичним відео — роз’ясненням чи публікаціям. Саме тому і веду цей блог за принципом «від людини до людини». Але і у самої немає бажання перетворювати свій блог на урок «Теорія держави і права», де сидиш, бо треба скласти іспит, тому і намагаюся вести свій блог так, аби самій було цікаво переглядати його.
— Які якості ви шукаєте в юристах, коли берете їх у команду?
— Окрім експертності, передусім звертаю увагу на людські якості й цінності. Гарного експерта можна знайти, а от гарну людину ще треба вміти пошукати.
Для мене дуже важливо, щоб потенційні кандидати були із амбіціями, а не просто ходили в офіс з 9:00 до 18:00.
Дуже ціную чесність та відвертість, і ці принципи закладені в основу нашої корпоративної культури. Я вважаю, що краще нехай потенційний кандидат десь просяде у знаннях, але я зможу йому ці знання підсилити, ніж будуть просідати людські якості та моральні цінності.
— Які soft skills будуть вирішальними для юристів майбутнього?
— Найперше і найосновніше — це уміння слухати і чути. Вже ні для кого не новина, що гарний юрист має бути ще і гарним психологом, аби не тільки з юридичного погляду побачити проблему клієнта, але і глибше її зрозуміти, щоб визначити максимально правильний підхід, а не просто надати юридичну послугу, яка інколи навіть може нашкодити.
Наступне — це уміння спілкуватися, тому що який би гарний фахівець не був, якщо він не вміє побудувати якісну комунікацію, гарної кар’єри, на мою думку, не досягти. Не експертність відкриває усі двері, а передусім уміння правильно побудувати діалог.
Також вважаю, що адаптивність не менш важлива, ніж професійні навички. Всі ми бачимо, як змінився юридичний ринок за ці три роки, і ті, хто змогли до нього підлаштуватися, зараз пожинають гарні плоди, тому впевнена, що у післявоєнний час ті, хто змогли підлаштуватися під нові умови, під нові процеси в країні, будуть затребуваними.
І напевно, це креативність, яка проявляється не тільки у стратегічному мисленні й побудові стратегії захисту чи роботі з клієнтами, але і в тому, як юрист зможе виділити себе з-поміж інших, що він зробить для того, аби про нього знали більше, ніж про інших.
Зараз яскравий приклад — це юридичні блоги в соціальних мережах Instagram, TikTok, YouTube. Ті адвокати, які пішли у якісну медійність, зараз на коні.
— Як ви бачите майбутнє юридичної професії для молодого покоління юристів в Україні?
— На мою думку, майбутнє для молодого покоління юристів буде сповнене викликів і можливостей.
Конкуренція буде не така сильна, як зараз. Дуже велика кількість молодих спеціалістів виїхали із країни і малоймовірно, що вони повернуться, що створює сприятливі умови для розвитку і конкуренції для молодих поколінь. Також уже зараз активно розвиваються ніші військового права, і ще більший розвиток вони отримають після завершення повномасштабного вторгнення, а це величезна кількість кейсів і в межах цивільного права, адміністративного та кримінального напрямів. Отже, мені здається, що для молодих фахівців у майбутньому буде дуже багато роботи і гарні можливості для побудови кар’єри.
Тому однозначно не варто відкладати на майбутнє вивчення цих напрямів права, а вже зараз варто починати думати про побудову кар’єри, вивчення ринку і, звісно, формувати свою впізнаваність.