У Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону №3014 від 05.02.2020 р. "Про електронні комунікації".
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коментар
Ігор Деркач, адвокат ЮК "АМБЕР"
«Електронні комунікації відіграють велике значення у повсякденному житті кожної людини та є невід’ємною частиною функціонування інформаційного простору.
Поряд з цим, в епоху всеохоплюючої «діджиталізації» в Україні діє законодавча база, що формувалася понад 16 років тому і звісно не може відповідати сучасним потребам та вимогам суспільства.
Слід зазначити, що Проект Закону №3014 від 05.02.2020 «Про електронні комунікації» - це вже четверта спроба оновлення Закону, що регулює суспільні відносини в сфері електронних комунікацій та в першу чергу розроблювався на виконання вимог ратифікованої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, яка передбачає обов’язок України з імплементації до національної правової системи законодавчих актів ЄС у сфері телекомунікацій. Таким чином Проект Закону України «Про електронні комунікації» є імплементацією міжнародних норм Кодексу електронних комунікацій Європейського Союзу, ухваленого в грудні 2018 р.
Проектом Закону визначено правову основу діяльності у сфері електронних комунікацій та радіочастотного спектру; встановлюються повноваження держави щодо управління та регулювання діяльності у сфері електронних комунікацій, а також права, обов’язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності.
Встановлено мету державної політики в сфері електронних комунікацій, а саме:
- розвиток ринків доступу до електронних комунікаційних мереж та ринків електронних комунікаційних послуг, що забезпечує розгортання та використання електронних комунікаційних мереж високої та надвисокої пропускної здатності, розвиток конкуренції, сумісність електронних комунікаційних послуг та переваги в отриманні більш якісних послуг для кінцевих користувачів;
- створення засад для ефективного користування радіочастотним спектром для забезпечення економічного, соціального інформаційного та культурного розвитку, державної безпеки, обороноздатності, виконання міжнародних зобов’язань.
Законопроектом запроваджується повідомний принцип реєстрації суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій, виключний перелік вимоги до учасників ринку, консультації з учасниками ринку з усіх питань, що зачіпають їх інтереси, процедура подання документів до регуляторного органу в електронному вигляді. Крім цього, визначаються засади попереднього регулювання, а також перелік регуляторних зобов’язань, які можуть накладатися на постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з істотною ринковою перевагою на ринку певних електронних комунікаційних послуг та повноваження регуляторного органу щодо їх накладення. Велику увагу приділено питанню доступу та взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж загального користування, доступу до інфраструктури та її спільного використання, що може вплинути на витрати з розгортання мереж.
В окремий розділ виділено захист прав та інтересів кінцевих користувачів послуг, в якому встановлено порядок розгляду звернень, процедуру позасудового врегулювання спорів, визначена відповідальність за порушення прав кінцевих споживачів.
Законопроект приводить у відповідність до європейського законодавства, термінологію у сфері електронних комунікацій у всіх діючих національних нормативних актах.
Поряд з цим, на мій погляд, у проекті Закону в деяких питаннях присутня правова невизначеність. Як приклад, п. 11 ст. 28 передбачено обов’язок забудовників обладнувати нові об'єкти житлово-побутового, культурного, лікувального та іншого призначення всіх форм власності мережами і пристроями для організації надання електронних комунікаційних послуг. При цьому виникає питання: ким здійснюється контроль, яка відповідальність, яке місце органів місцевого самоврядування та виконавчої влади? Аналогічно ст.. 7 передбачено створення регуляторного органу. Порядок його утворення, відбору, призначення та звільнення його голови та членів, фінансування, правовий статус та організаційно-правові засади діяльності визначаються окремим законом. Незрозуміло, яким чином виконуватиметься Закону України «Про екранні комунікації» у разі зволікання з прийняттям закону, що встановлюватиме правовий статус регуляторного органу. Порушенням вищевказаного принципу є словосполучення «державні органи» замість «органи державної влади» (передбачено Конституцією України) та слова «будь-яка», «певні», що зустрічаються в проекті та не сприяють однозначному тлумаченню.
Проте зазначені недоліки, вважаю, можна усунути під час роботи в комітетах та сесійній залі.
Сподіваюся, що ухвалення законопроекту сприятиме якості надання послуг постачальниками; забезпечить широкий доступ усіх цільових груп і територій до електронних комунікаційних мереж; врегулює взаємовідносини між постачальниками, органами державної влади та кінцевими користувачами послуг та приведе національне законодавство у цій сфері до європейських стандартів» .