За різними обрахунками, у середньому кредитор може розраховувати, що зі 100 грн, які присуджені йому судом, реально будуть стягнені лише 3 грн.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такий стан речей робить Україну непривабливою для потенційних кредиторів та інвесторів з огляду на можливість боржників уникати виконання договірних зобов’язань. Можна сформулювати широкий перелік причин, які цьому сприяють, починаючи від низької культури виконання зобов’язань і закінчуючи прогалинами в законодавстві, відсутністю дієвих інструментів для розшуку майна боржника, мораторіями тощо. Кожна з причин заслуговує бути предметом окремої розмови.
В одному із досліджень, яке стосувалося бар’єрів виконання судових рішень у країнах Латинської Америки, що мають з Україною дуже схожі проблеми у сфері сектору юстиції, було проведено оцінку макроекономічних наслідків від низької ефективності виконання судових рішень. Так, низька ефективність виконання судових рішень може кристалізуватись у вигляді загального скорочення транзакцій в економіці, географічних обмежень щодо місця ведення бізнесу, зменшення способів проведення розрахунків, неможливості зменшення кредитних ставок та цін.
Пошукові запити в Єдиному державному реєстрі судових рішень дають десятки тисяч судових рішень, які стосуються розгляду судами скарг на державних чи приватних виконавців. Аналіз окремо взятих судових рішень показує, що досить часто боржники оскаржують чи не кожен крок або дію виконавця, включаючи навіть такі дії, як направлення запитів для отримання інформації про майно боржника тощо. Через це виникає ситуація, коли процес виконання судового рішення перетворюється на ще один додатковий судовий процес, який складається з розгляду скарг на дії виконавця. Може скластись викривлене враження, що після вирішення спору судом, кредитор та виконавець мають переконувати боржника в тому, що рішення все-таки має бути виконаним.
Попри те, що подання боржником до суду скарги на виконавця не є автоматичною підставою для того, аби виконання судового рішення «було поставлено на паузу», подана скарга в будь-якому випадку має прямий чи непрямий негативний вплив на виконавче провадження. Щонайменше виконавцю доводиться витрачати свій час та матеріальні ресурси на підготовку матеріалів та участь у судових засіданнях.
Цілком очевидно, що у процесі виконання судового рішення виконавцем можуть бути допущені помилки, які в окремих випадках можуть бути виправлені лише судом. Але це скоріше є виключенням ніж поширеною практикою, тому оскарження боржником, який не виконав судове рішення добровільно, дій виконавця, у більшості випадків є зловживанням. Кредитори також можуть подавати скарги, але, зазвичай, такі скарги стосуються неефективності виконання судового рішення державними виконавцями. Відповідно до аналітичних матеріалів ЄБРР схожа проблема відбувається в Монголії, в якій також система виконання судових рішень перебуває в стані реформування.
Судова система також витрачає свої ресурси на розгляд таких скарг, оскільки по суті процедура розгляду мало чим відрізняється від розгляду позову (суд має викликати сторони, провести засідання, підготувати судове рішення і так далі). На відміну від позовних заяв, скарги, які подаються боржниками не обкладаються судовим збором, а тому подання надуманих скарг на дії виконавця не створює для боржника ніяких фінансових обтяжень. З економічної точки зору розгляд такої скарги є додатковою послугою, яку судова система надає боржнику.
З прикладної точки зору, судовий збір крім компенсаційної функції, частково виконує непряму функцію стримування позивачів від подання завідомо необґрунтованих позовів та заяв до суду. Проводячи аналогію з позовними заявами, вбачається доцільним розглянути можливість обкладання скарг, які подаються на дії виконавців судовим збором. Забігаючи на перед і одразу відповідаючи на критику, зазначимо, що це не буде обмеженням права на доступ до правосуддя. Стандарти ЄСПЛ, ЄС та інші кращі глобальні та регіональні практики не розглядають судовий збір як обмеження права, якщо ставка є пропорційною/диференційованою; економічно обґрунтованою; існують механізми звільнення, відстрочення, розстрочення чи зменшення їх розміру.
На нашу думку, запровадження судового збору за подання скарг на дії виконавців мало б сприяти культурі добровільного виконання судових рішень, скороченню випадків подання завідомо необґрунтованих скарг, зменшенню навантаження та додатковому фінансуванню судів за рахунок судового збору. У сукупності це дозволило б покращити стан захисту прав кредиторів та підвищити ефективність виконання зобов’язання.
6 липня 2023 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону № 9462 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль". Оскарження дій виконавців є елементом судового контролю за виконання судових рішень, тому доцільним було б розглянути можливість доповнення цього проєкту закону нормами про сплату судового збору за подання скарг учасниками виконавчого провадження. Це не буде розглядатись, як обмеження прав права на доступ до суду, а зробить поведінку боржників більш відповідальною ще до звернення кредитора до суду щодо стягнення боргу чи примусового виконання іншого зобов’язання.