Зіткнулися з тиском або погрозами від колекторів? Зараз це, на жаль, поширена практика. Нещодавно до нашої компанії звернувся клієнт — добросовісний набувач, у якого колекторська компанія, виявивши при цьому оригінальну «творчість» у тлумаченні закону та правовій оцінці фактичних обставин, намагалася через суд звернути стягнення на вже реалізоване іпотечне майно.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Предметом спору стало нежитлове приміщення, що було реалізоване на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження ще 1 жовтня 2013 року. За їх результатами наш клієнт набув право власності на вказане нежитлове приміщення за відсутності будь-яких обтяжень щодо цього майна на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2014 року.
Попри це, у 2024 році колекторська компанія подала позов, вимагаючи скасування запису про право власності клієнта та повторного звернення стягнення на нежитлове приміщення, посилаючись на нібито чинний договір іпотеки. При цьому, без будь-яких дійсних правових підстав, штучно, маніпулюючи нібито необхідністю застосування наслідків недійсності прилюдних торгів, нею висувалася вимога про фактично повторне в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, на який вже раніше було звернуто стягнення. До того ж колекторська компанія вступила у правовідносини лише на стадії виконавчого провадження та вже у ньому намагалася поновити собі строк на пред`явлення виконавчих листів до виконання. Втім у задоволенні такої заяви їй було відмовлено.
Завдяки значному практичному досвіду та кропіткій роботі щодо формування доказової бази за обставин, які відбулися достатньо давно, адвокатами JN Legal було здійснено ґрунтовний правовий аналіз матеріалів справи та розроблено відповідну стратегію судового захисту, зокрема, встановлено, що:
• право іпотеки припинилося ще 27 березня 2014 року;
• право вимоги за договором іпотеки не було належним чином передано колекторській компанії;
• спірна нерухомість вже понад 10 років належала добросовісному набувачу (нашому клієнту);
• майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» в редакції, яка діяла на момент реалізації предмета іпотеки, підставами припинення іпотеки були: 1) припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
У суді було надано переконливі докази добросовісного набуття клієнтом права власності та відсутності юридичних підстав для задоволення позову і водночас — процесуальної недобросовісності колекторської компанії.
Поняття добросовісного набувача має ключове значення у цивільному праві. Закон передбачає презумпцію добросовісності, тобто особа вважається такою, що діяла сумлінно при набутті майна, якщо не доведено протилежне. Цей принцип забезпечує баланс між стабільністю майнових прав і правовою визначеністю.
Ухвалюючи рішення у справі № 308/8629/19, Верховний Суд у постанові від 02.08.2023 дійшов висновку, що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб. Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції констатував зловживання правами з боку колекторської компанії, натомість повністю погодився з доводами та правовою позицією адвокатів JN Legal, і відмовив у задоволенні позову в повному обсязі. На сьогодні це рішення суду набрало законної сили.
Отже, було підтверджено законність набуття права власності нашим клієнтом та захищено його права та інтереси.