Розвиток технологій генеративного штучного інтелекту поставив перед юридичною спільнотою запитання, яке ще кілька років тому здавалося сюжетом наукової фантастики: чи може машина бути автором твору в розумінні авторського права? Відповідь на це запитання формується у судах різних країн прямо зараз, а законодавці шукають баланс між технологічним прогресом і захистом інтересів людей-творців.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Американська практика: людина як обов’язковий автор
Апеляційний суд округу Колумбія у справі Thaler v. Perlmutter 18 березня 2025 року остаточно підтвердив позицію, яка стає домінуючою у світовій практиці: штучний інтелект не може бути визнаний автором твору для цілей авторського права.
Доктор Стівен Талер створив систему генеративного штучного інтелекту під назвою Creativity Machine, яка самостійно згенерувала зображення A Recent Entrance to Paradise. При подачі заявки на реєстрацію авторського права Талер вказав Creativity Machine як єдиного автора, а себе — як власника прав. Бюро авторських прав США відмовило у реєстрації, посилаючись на давню політику вимоги людського авторства.
Суд апеляційної інстанції підтримав це рішення, зазначивши, що Закон про авторське право вимагає, щоб усі охороноздатні твори створювалися насамперед людиною. Суд обґрунтував свою позицію аналізом положень законодавства, які чітко вказують на людину як автора:
• норми про первинне виникнення авторського права в автора;
• положення про 70-річний строк охорони права після смерті автора;
• правила про успадкування прав вдовою/вдівцем або дітьми автора.
Усі ці формулювання мають сенс лише тоді, якщо під «автором» розуміється людина.
Позиція Бюро авторських прав США
У січні 2025 року Бюро авторських прав США опублікувало другу частину спеціального звіту «Авторське право та штучний інтелект», присвячену питанням охороноздатності AI-генерованого контенту. Висновки цього документа є критично важливими для розуміння правового режиму творів, створених з використанням AI:
«Якщо контент повністю згенерований штучним інтелектом, він не може бути захищений авторським правом», оскільки охорона обмежена творами «людського» авторства.
Водночас Бюро визнає, що твори, створені людьми за допомогою AI як інструменту, можуть отримати захист. Ключовим критерієм є рівень людського творчого внеску та контролю над процесом створення. У звіті зазначається: «Де AI лише допомагає автору у творчому процесі, його використання не змінює охороноздатність результату».
Проте Бюро чітко підкреслює, що самі лише промпти (текстові запити) не забезпечують достатнього людського контролю, щоб зробити користувача системи AI автором результату. Промпти функціонують як інструкції, що передають неохороноздатні ідеї, і не контролюють те, як система AI їх обробляє.
Справа Allen: межа між інструментом і творцем
У федеральному суді Колорадо розглядається справа художника, який намагається довести, що його твір Théâtre D'opéra Spatial, створений за допомогою Midjourney, заслуговує на охорону. На відміну від справи Талера, заявник стверджує, що здійснював «значний творчий контроль і художній внесок протягом ітеративного процесу» створення зображення.
Ця справа може стати прецедентною у визначенні порогу людської участі, необхідного для виникнення авторського права на твір, створений з використанням генеративного AI. Станом на жовтень 2025 року справа перебуває на розгляді, і юридична спільнота з увагою очікує на рішення.
Український підхід: sui generis права як альтернатива
Україна обрала принципово інший шлях, ставши однією з перших країн у світі, що запровадила спеціальний правовий режим для AI-генерованого контенту. У 2022 році набрав чинності оновлений Закон України «Про авторське право та суміжні права», який зберіг класичний підхід до авторства (автор — це фізична особа), але водночас створив інститут sui generis прав для охорони неоригінальних об’єктів, створених комп’ютерною програмою.
Відповідно до ст. 33 Закону неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою — це об’єкт, який відрізняється від існуючих подібних об’єктів і згенерований у результаті роботи комп’ютерної програми без безпосередньої участі природної особи.
Ключові особливості sui generis захисту в Україні:
1. Характер прав. Sui generis права є майновими правами, до них не застосовуються особисті немайнові права автора (право на ім’я, недоторканність твору тощо). Це логічно, адже за відсутності людини-творця немає й особистого зв’язку з твором.
2. Правовласник. Права належать фізичній особі, яка є власником прав на програмне забезпечення, що створило неоригінальний об’єкт. Це може бути розробник AI-системи, ліцензіат або інша особа, якій належать майнові права на ПЗ.
3. Строк охорони. Sui generis права на об'єкти, згенеровані AI, діють протягом 25 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком створення об’єкта. Наприклад, об’єкт, створений у 2025 році, буде захищений з 1 січня 2026 року до 31 грудня 2050 року.
4. Обсяг прав. До sui generis прав належать право використання та право дозволяти чи забороняти використання об’єкта третіми особами.
5. Розмежування з авторським правом. Важливо, що твори, створені людьми з використанням комп’ютерних технологій (де людина здійснює творчий внесок), не вважаються неоригінальними об’єктами, згенерованими комп'ютерною програмою, і охороняються звичайним авторським правом.
Український підхід базується на теорії інвестицій: він захищає не творчість (якої у випадку чистого AI-генерування немає), а значні інвестиції в розробку технології. Це відображає прагматичний баланс між визнанням відсутності людського авторства та необхідністю правової визначеності для AI-індустрії.
Європейська перспектива: невизначеність як статус-кво
Європейський Союз поки що не запровадив спеціального режиму для AI-генерованого контенту. Концепція sui generis прав у ЄС обмежена охороною баз даних відповідно до Директиви 96/9/ЄС. Ця директива захищає значні інвестиції у збір, перевірку або представлення вмісту бази даних, навіть якщо вона не відповідає критерію оригінальності.
Проте для AI-генерованих зображень, текстів або аудіо окремого sui generis захисту немає, що створює правову невизначеність та ускладнює захист інвестицій у цій сфері. Така ситуація контрастує з українським прогресивним підходом.
Регламент ЄС про штучний інтелект (AI Act), який набув чинності у 2024 році, зосереджений переважно на регулюванні ризиків AI-систем, а не на питаннях інтелектуальної власності.
Питання навчання AI: захист інтересів авторів
Окремою юридичною проблемою є використання творів, захищених авторським правом, для навчання AI-моделей. У лютому 2025 року федеральний суд Делаверу у справі Thomson Reuters v. Ross Intelligence ухвалив важливе рішення щодо справедливого використання (fair use).
Суд визнав, що копіювання компанією Ross юридичних резюме з бази даних Westlaw для навчання AI-системи не є справедливим використанням. Ключовими факторами стали:
• комерційна мета копіювання;
• недостатня трансформативність (AI-система Ross мала ту саму мету — допомога у юридичних дослідженнях);
• потенційна шкода ринку ліцензування даних Westlaw.
Це рішення сигналізує, що суди готові застосовувати традиційні доктрини авторського права до нових технологій, захищаючи інтереси правовласників.
В Україні спеціальних винятків для використання творів при навчанні AI поки не передбачено. Теоретично можуть застосовуватися загальні обмеження авторського права (цитування, наукові дослідження), але це вимагає ретельного аналізу в кожному конкретному випадку.
Практичні рекомендації для бізнесу
З огляду на формування правових позицій судів та різні законодавчі підходи компаніям, які працюють з AI-генерованим контентом, варто врахувати таке:
1. Документування людського внеску. Якщо ви плануєте реєструвати авторські права на твори, створені з використанням AI, ретельно документуйте всі етапи творчого процесу, де мала місце людська участь: вибір, компонування, редагування, доопрацювання.
2. Обізнаність про обмеження. Контент, повністю згенерований AI без значного людського внеску, не матиме авторсько-правової охорони в більшості юрисдикцій (за винятком sui generis в Україні). Це означає, що конкуренти зможуть його вільно використовувати.
3. Договірні положення. При укладенні угод щодо створення контенту з використанням AI чітко визначайте, хто буде вважатися автором/правовласником та які обмеження застосовуються.
4. Дотримання прав третіх осіб. При навчанні власних AI-моделей враховуйте позицію судів щодо справедливого використання та отримуйте ліцензії на використання навчальних даних, коли це необхідно.
5. Використання українського sui generis. Для компаній, що працюють під юрисдикцією України, sui generis права надають певний рівень правової визначеності. Важливо правильно зафіксувати права на програмне забезпечення, яке генерує контент.
Аналіз судової практики та законодавчих ініціатив дає змогу дійти таких висновків.
По-перше, домінуючою позицією у світі залишається вимога людського авторства для виникнення авторського права. Рішення у справі Thaler v. Perlmutter та позиція Бюро авторських прав США це чітко підтверджують.
По-друге, ключовим питанням стає визначення достатнього рівня людської участі у створенні твору з використанням AI. Самі лише промпти, за нинішньою позицією регуляторів, такого рівня не забезпечують.
По-третє, український підхід із запровадженням sui generis прав є інноваційним та прагматичним рішенням, яке забезпечує правову визначеність без перегляду фундаментальних засад авторського права.
По-четверте, питання використання захищених творів для навчання AI стає предметом активних судових спорів, і суди схильні захищати інтереси правовласників.
Юристам та бізнесу необхідно уважно стежити за розвитком практики у цій сфері, адже правові позиції формуються прямо зараз, а кожне нове судове рішення може стати прецедентним.