Конкурентна політика Європейського Союзу (далі – ЄС) спирається на ефективні правові механізми, що забезпечують належне функціонування ринкового економічного простору. Основоположним принципом конкурентної політики ЄС є регулювання та обмеження монополістичної діяльності на відповідних ринках.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Модель конкурентної політики ЄС характеризується п’ятьма основними аспектами:
1) антитраст – заборона користуватися перевагами панівного становища на ринку, що обмежує ефективність ринків для споживачів;
2) контроль за змінами в структурі ринків – заборона на узгоджені дії, угоди та об’єднання між підприємствами, що можуть негативно вплинути на рівень конкуренції в межах спільного ринку;
3) контроль за державною допомогою – моніторинг рішень про надання переваг окремим підприємствам з боку уряду;
4) лібералізація – відкриття ринків для конкуренції у традиційно монопольних галузях;
5) конвергенція правил – міжнародна співпраця з організаціями захисту конкуренції.
Основні положення європейської конкурентної політики містяться в Договорі про функціонування Європейського Союзу, норми якого, зокрема, містять заборону щодо узгоджених дій, зловживань домінуючим становищем, передбачають застосування правил до спеціальних та виключних прав суб’єктів господарювання, регулюють діяльність законних монополій і відповідальність держави, містять положення щодо державної допомоги підприємствам та ін.
Крім того, конкурентна політика ЄС базується також на регламентах Парламенту та Ради ЄС, директивах Ради ЄС, рішеннях судів ЄС, рішеннях Європейської комісії, роз’ясненнях Європейської комісії, рекомендаціях та настановах Європейської комісії тощо.