Складність оскарження рішення третейського суду особою, яка не брала участь у справі, полягає насамперед у відсутності в останньої такого рішення. Статтею 389-2 ЦПК України передбачений обов’язок скаржника зазначити у заяві про скасування рішення третейського суду досить широкий перелік відомостей, без яких суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі. Зокрема, необхідно вказати найменування та склад третейського суду, який прийняв рішення, номер справи, дату і місце прийняття рішення, предмет спору, зміст резолютивної чистини рішення. Звісно, перед підготовкою заяви про оскарження рішення третейського суду необхідно звернутися до третейського суду із заявою про надання копії оскаржуваного рішення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проте, як свідчить практика, третейські суди не завжди надають копію рішення, посилаючись на те, що питання про права та обов’язки заявника при розгляді справи не вирішувалися, а відтак немає підстав для надання копії рішення. Додаткова складність виникає і в територіальній підсудності даних спорів. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про третейські суди» місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, що дає можливість сторонам третейського розгляду самостійно обирати місце розгляду справи. Такий вибір буде обов’язковим і для особи, яка намагатиметься оскаржити рішення даного третейського суду, оскільки відповідно до ст. 389-1 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом.