Українські юристи не перший рік намагаються вирішити, чи потрібен юридичній фірмі фінансовий департамент, не кажучи вже про те, як слід розподіляти функції з бюджетування між майбутніми спеціалістами та безпосередньо керівництвом компанії. Але значно цікавішим, на нашу думку, є розподіл та формування прибутку всередині юридичної фірми. Як це роблять, наприклад, у бюрократичній Америці? У цьому номері до з’ясування риторичних питань білінгу й адміністрування вирішила долучитися і «Юридична газета».
Отже, у кожної фірми є свої підходи до розподілу прибутку та компенсаційних виплат для персоналу, власні формули розрахунків, методики і принципи фінансового планування, найпоширенішим з яких є «33:33:33». Цей принцип передбачає, що всі доходи юрфірми повинні розподілятися згідно з пропорцією: одна третина на оплату праці найманих адвокатів, друга – на покриття накладних витрат фірми і – серед іншого – витрат на зарплату паралігалів та іншого допоміжного персоналу, третя третина – прибуток на розподіл між партнерами та на розвиток бізнесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Найбільший інтерес у будьякій фінансовій моделі юридичної компанії, звісно ж, представляє питання про правила розподілу прибутку між партнерами і нарахування заробітної плати найманим юристам. В Америці для позначення винагород, які отримують за роботу у фірмі, використовується термін «компенсація» від англійського compensate – оплачувати послуги, винагороджувати за роботу. Так само і в російськомовних, і в україномовних текстах, присвячених питанням оплати праці юристів, використовуються терміни «компенсаційні виплати» і «компенсаційні системи», тож ми дотримуватимемося цієї термінології й надалі.