Відверто кажучи, я скептично ставлюся до різного роду законів та законопроектів, що мають на меті впровадження якихось особливих «антирейдерських» змін до чинного законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ні для кого не секрет, що підґрунтям протиправного захоплення підприємства є зазвичай неправомірне судове рішення. Також є випадки, коли рішення суду виконується державною виконавчою службою не в той спосіб, що встановлений рішенням та законодавством про виконавче провадження.
Саме на боротьбу з цими явищами, на моє переконання, слід направити зусилля законодавця.
Безперечно, потребують подальшого законодавчого вдосконалення і деякі норми, що стосуються діяльності юридичних осіб, проте до цього питання слід підходити системно.
Зміни, які зазначений закон вносить до існуючого законодавства, на мій погляд, або ж є недоцільними, або ж містять норми, які не запрацюють узагалі.
Якщо розглядати статтю 2062, якою закон доповнює КК України, то слід зазначити, що дії описані в цій статті, можуть бути кваліфіковані й за іншими статтями чинного КК України.
Також закон викладає статтю 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» у новій редакції. Так, відповідно до третього та четвертого абзацу частини першої цієї статті, у разі якщо під час внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи державний реєстратор встановлює, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про реєстраційні дії, проведені після реєстраційної дії, стосовно якої прийнято судове рішення щодо скасування її державної реєстрації, державний реєстратор зобов’язаний повідомити про це суд, який прийняв таке судове рішення.