У переважній більшості країн процедура leniency є основним джерелом отримання доказів при розслідуванні картелів антимонопольними відомствами. Тому поява Порядку, який передбачає процедуру звільнення від відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій є, безперечно, позитивним явищем.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак, на мою думку, поява такого Порядку не призведе до суттєвого збільшення розкритих АМКУ справ завдяки процедурі leniency. Причиною цього є не стільки окремі недоліки зазначеного Порядку, скільки більш глобальні існуючі проблеми конкуренційного законодавства. Зокрема, це відсутність чітко встановленого порядку розрахунку визначення розміру штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У результаті чого суб’єкт господарювання не може оцінити потенційний штраф та порівняти його з негативними наслідками, що можуть настати для нього в разі звернення із заявою про звільнення від відповідальності й викриття своїх «партнерів». Крім того, це відсутність чіткого механізму зменшення розміру штрафу для осіб, що не підпадають під звільнення, однак могли б сприяти розслідуванню порушення. Такими особами, наприклад, можуть бути ті, що в силу різних обставин не встигли звернутися до АМКУ першими, однак готові визнати порушення, подати додаткові докази та сприяти розслідуванню.
Існують також й інші проблемні моменти самого Порядку.