Як відомо, і Україна змогла переконатися в цьому на практиці, само по собі членство у Світовій організації торгівлі (далі – СОТ), яке уряд України намагався якомога швидше (і як виявилося, поспішно) втілити в життя, не є запорукою ефективності та розвитку вітчизняної економіки. Незбалансований підхід при узгодженні умов вступу до організації торгівлі може, навпаки, мати згубний ефект для певних галузей економіки країни. Тому саме умови, на яких країна приєднується до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі та багатосторонніх торговельних угод, є вирішальним фактором, який дає можливість проаналізувати, наскільки обґрунтованим є вступ до торговельної організації. Намагаючись наблизити вступ до СОТ, чи то за браком часу, чи то через інтелектуальну лінь і небажання вникати в умови торговельних угод, Україна проігнорувала велику кількість умов, які не зовсім відповідають її національним економічним інтересам.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Вступ країни до СОТ передбачає скасування багатьох зовнішньоторговельних перешкод щодо імпорту та експорту товарів. Зокрема, перед вступом до СОТ країна узгоджує розмір мит та знижує тарифи на імпорт товарів. При зниженні ставок ввізного мита на ринку збільшується кількість і асортимент імпортованого товару, наслідком чого є падіння цін. Це призводить до загострення конкуренції на ринку і припинення діяльності підприємств, які не є достатньо ефективними і неспроможні конкурувати з іноземними підприємствами, що продають якісніші товари за нижчими цінами. Відповідно, після зняття експортних бар’єрів, українські підприємства, що виявляються більш конкурентоспроможними, мають можливість експортувати свої товари і таким чином розширяти своє виробництво.