Фірмове найменування є загальновизнаним засобом індивідуалізації учасників цивільного обороту. Під цим найменуванням суб’єкт господарювання здійснює свої права і обов’язки, рекламує та реалізує вироблену ним продукцію та/або надає послуги, несе юридичну відповідальність тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Фірмове найменування, яке стало популярним у споживачів та користується заслуженою довірою у контрагентів і ділових партнерів, не лише приносить чималий прибуток, але й виконує також важливу інформаційну функцію, оскільки містить у собі відомості про приналежність, тип та організаційно-правову форму підприємства. Відповідно до ст. 1 Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» фірмове найменування є об’єктом промислової власності, правова охорона якого в країнах-членах здійснюється відповідно існуючого в них правопорядку.
Вимоги до фірмового найменування в Україні та країнах СНД дещо відрізняються, наприклад, якщо в ст. 489 ЦКУ зазначено: «Правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності», у цій же статті міститься таке поняття: «Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються». Тобто паралельно може існувати декілька суб’єктів господарювання з однаковими фірмовими найменуваннями, головне, щоб сфера їх діяльності та цільова аудиторія не збігалися, а також щоб їх фірмове найменування не вводило в оману споживачів стосовно робіт та/або послуг, які така фірма виконує та/або надає.