Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗПП) передбачено обов’язкове додержання письмової форми трудового договору з фізичною особою, тобто роботодавцем.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У свою чергу, відповідно до статті 241 КЗПП трудовий договір, укладений між працівником і фізичною особою, повинен бути зареєстрований у державній службі зайнятості протягом одного тижня з моменту фактичного допущення працівника до роботи. Трудовий договір подається до державної служби зайнятості у письмовій формі. Обов’язок зареєструвати трудовий договір у державній службі зайнятості покладається на фізичну особу – роботодавця або уповноважену ним особу.
На виконання наведеної норми Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 29 жовтня 2009 р. № 1168 «Деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю». У постанові визначений перелік документів, які фізична особа – роботодавець зобов’язана подати до державної служби зайнятості з метою реєстрації трудового договору, а саме: підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, довідку відповідної державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційного номера, копію такої довідки, виданої працівникові, його трудову книжку та пред’являє паспорт. Підпис у трудовому договорі працівника, який не був присутній під час його реєстрації, посвідчується нотаріально.
Далі в постанові № 1168 визначений порядок розірвання трудового договору, але лише за ініціативи роботодавця. Згідно з пунктом 4 постанови у разі розірвання трудового договору за ініціативи фізичної особи у випадках, визначених Кодексом законів про працю України, така особа зобов’язана письмово повідомити про свій намір працівникові та у визначені строки провести передбачений законодавством розрахунок.