Передмова
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як відомо, законопроект щодо державної служби Президент України Віктор Янукович вносив до парламенту тричі: вперше – у 2007 р. як Прем’єрміністр, далі у 2008 р. – як народний депутат і вже в 2011 – як Глава держави. Цей остаточний варіант і став Законом – його схвалено більшістю голосів Верховної Ради, і він мав набрати законної сили 1 січня 2013 року.
«Ліричний» відступ
Підписуючи проект, Президент зазначив, що прийняття цього Закону реалізує на практиці розшарування визначень «державна служба» та «політична діяльність», визначить конкретне число осіб, на яких не буде поширюватись дія Закону та встановить вимоги до «слуг держави» неупереджено здійснювати свої обов’язки незалежно від партійної приналежності та/чи особистих політичних переконань.
Практичні перешкоди
Перша перешкода полягає в тому, що Законом у складі державної служби залишені політичні посади високого рівня (керівництво Адміністрації Президента) та посади патронатних службовців (радники, помічники, помічникиконсультанти народних депутатів, представники та уповноважені вищого політичного рівня держави тощо). Хоча навіть з першого погляду усім зрозуміло, що ці посадові особи не відповідають двом законодавчим вимогам інституту державної служби – професійності та політичної нейтральності.