Значні зусилля були спрямовані на визначення кола операцій, які є контрольованими відповідно до п/п. 39.2.1 статті 39 Податкового кодексу України, а також механізму ціноутворення за такими операціями. На практиці досить часто виявлялося, що в операціях між пов’язаними особами механізму ціноутворення не приділялося достатньо уваги. Наприклад, в окремих договорах про надання послуг узагалі не було вказано, яким чином визначається ціна таких договорів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наступним завданням було обрання найбільш відповідного методу визначення звичайної ціни. Складність цього етапу в українських реаліях зумовлена тим, що вітчизняний Податковий кодекс передбачає застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) як базового. Лише у випадку неможливості його застосування ціна визначається відповідно до інших методів: ціни перепродажу, «витрати плюс», чистого прибутку та розподілення прибутку. Тобто застосовувати інші методи можна лише у випадку наявності чіткого обґрунтування неможливості обрання методу порівняльної неконтрольованої ціни.