Здійснення суб’єктом господарювання посередницької діяльності завжди передбачало підвищений ризик, пов’язаний із надмірним податковим контролем з боку фіскального органу. У свою чергу, високий контроль, на усталену думку податківців, – це лише наслідок того, що більшість посередницьких операцій направлена на зменшення податкового навантаження платників податків, і нерідко з використанням у посередницьких схемах «фіктивних транзитерів». Такий підхід мав би змінитися в умовах дії Податкового кодексу із запровадженням бухгалтерського методу нарахування доходів при їх визнанні та відмови від правила «першоподійності». Проте особливість адміністрування та контролю податковим органом двох важливих податків – податку на прибуток та податку на додану вартість, що полягає, зокрема, у зіставленні показників звітності, призводить до зворотного ефекту. Виявляються значні розбіжності, здавалось би, порівняльних баз оподаткування. Причина таких розбіжностей – збереження для ПДВ «першоподійності», а також формування бази оподаткування за рахунок загальної вартості поставки, а не лише за рахунок посередницької винагороди.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |