На сьогодні існує дві ключові проблеми. Перша з них полягає у розриві юридичної та технічної складових нерухомості, що деякою мірою нівелювало гарантію презумпції правомірності набуття прав і вчинення правочинів щодо нерухомості, оскільки інвентаризаційні справи, з яких можна прослідкувати всю технічну історію об’єкта нерухомості, залишилися в архівах БТІ, а новий Реєстр прав фактично порожній.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Друга ж вказує на те, що складається небезпечна практика того, що з 01.01.2013 р. в Державному реєстрі речових прав було зареєстровано чимало прав на нерухоме майно без перевірки співвідношення ідентичності фактичної (технічної) та юридичної характеристики майна.
При цьому всі вказані об’єкти внесено до Реєстру як такі, що не мають будь-яких дефектів, які б унеможливлювали їх відчуження чи інші дії щодо них.
Водночас виникає інше питання: чи будуть правочини, об’єктами яких виступатиме така нерухомість, легітимними?
Виходячи з норм діючого законодавства умови стосовно предмета правочину, у тому числі його площі та інших характеристик, є істотними умовами договору і, як наслідок, мають істотне значення для сторін правочину (стаття 638 ЦК України).
Тому невідповідність зазначеної в договорі інформації про предмет фактичним даним може призвести до певних негативних наслідків для сторін договору.