Вже тривалий час в Україні дискутується питання про реформу юридичної освіти. Під егідою Комітету Верховної Ради України з питань науки, освіти та інновацій (далі – Комітет) опрацьовано проект «Концепції розвитку юридичної освіти» (далі – Концепція). 6 листопада 2020 року на офіційній веб – сторінці Комітету опубліковано останній проект Концепції. У Комітеті 11 листопада 2020 року відбулися слухання щодо Концепції. Автор цієї статті на слуханнях не був. Далі мова йтиме по суті Концепції. Укладачі Концепції підвели Комітет. Такі нісенітниці не очікувалися. Концепція за обсягом складає майже 14 сторінок комп’ютерного тексту через 1,5 інтервали.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У « Переліку термінів та скорочень» неправильно зазначається, що «вища юридична освіта – це вища освіта ступеня магістра за спеціальністю 081 «Право» галузі знань 08 «Право», здобута на основі повної загальної середньої освіти». Тут проігноровано, що вищою юридичною освітою є й освіта у тих, хто вже раніше закінчив правничий бакалаврат і далі в магістратурі не навчався. Вищу юридичну освіту мають і випускники юрфаків колишнього СРСР, які про бакалаврат і магістратуру і не чули. Вища юридична освіта є також у магістрів права, які отримали цей ступінь після закінчення попереднього навчання на юридичному чи іншому бакалавраті (магістратурі) і перед вступом до юридичної магістратури мали перерву у навчанні. Припустимо, якщо надалі основна маса магістрів готуватиметься на основі повної загальної середньої освіти. то все таки траплятимуться люди, які хотіли б вчитися на магістра права з інших стартових рівнів, зокрема згаданих вище. Ступінь магістра права можуть захотіти штурмувати особи з іншою незакінченою і закінченою вищою освітою, незакінченим юридичним бакалавратом тощо. Концепція цього не враховує. За стартовий рівень у навчання на магістратурі Концепція бере лише шкільну парту. Реальне життя набагато строкатіше.
Правником за Концепцією вважається особа, яка здобула вищу юридичну освіту з урахуванням зазначеного вище. Правником Концепція вважає лише магістра. Це – нісенітниця. Виходить, що випускники юрфаків колишнього СРСР та українські бакалаври і молодші бакалаври правниками не є. А хто ж вони тоді? Концепція не вважає правниками стародавніх римських юристів, глосаторів, пост – глосаторів, Юго Гроція та інших світил, бо вони магістратури не закінчували. Це – маразм.
У «Переліку термінів та скорочень» є і «Єдиний державний кваліфікаційний іспит» (ЄДКІ). Укладачам Концепції здається, що це – потрібний інструмент контролю здобутих знань. На практиці ж ЄДКІ штовхатиме до того, що всі юрфаки між собою будуть схожим як інкубаторські курчата. Юрфаки не матимуть свого лиця. Бажано, щоб юрфаки мали свої «козирі». Ними могли б бути дисципліни, які глибше вивчаються на цих юрфаках. Спеціалізація юрфаків відбувалася б самостійно і впродовж певного часу. За рік чи два такі питання не вирішуються.
Не торкаємося рубрик Концепції: «Місія вищої юридичної освіти», «Мета юридичної освіти», «Проблема, яка потребує розв’язання», «Масштаб проблеми», «Гострота проблеми», «Динаміка проблеми». У цих бюрократичних рубриках забагато того, що відоме як «каучук» і замало конкретики. Стверджується, що в Україні надмірна кількість закладів вищої освіти, що готують правників. Якщо під «правниками» розуміти лише магістрів, то можливо це і так, але ж нинішня магістратура в Україні є карикатурною. У нормальних країнах між бакалавратом і магістратурою існує розрив у кілька років. За цей час бакалавр набирається життєвого і професійного досвіду і вирішує питання чи потрібна йому магістратура. Потреба в магістратурі може бути у тих, хто збирається опікуватися викладацькою та/чи науково-дослідною роботою. Основна маса наших юристів мають бути бакалаврами. Наш бакалаврат не повинен бути гіршим за юрфак радянських часів . З Концепції випливає, що диплом юриста є перепусткою до правничо важливих посад (прокурора, судді, слідчого, адвоката). Вважаємо, що зайняття таких посад має відбуватися на підставі складання спеціальних іспитів (тестів). Диплом юриста повинен розглядатися не більше ніж документ про здобуття освіти.
Здобуті юридичні знання можуть використовуватися домогосподаркою у побуті чи письменником детективного жанру для правильного відображення у творах подій. Юридичні знання абсолютно не завадять підприємцям. Юридичні знання нікому не зашкодять. Ось, наприклад, харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля» 2015 року на сторінці четвертій книги Едгара По «Заколдованный замок» попереджувало: «Никакая часть данного издания не может быть скопирована или воспроизведена в любой форме» Видавництво явно хибить з правом. З огляду на роки життя Е. По, його твори вже давно вийшли з-під охорони за авторським правом і є загально доступними для публікації тими, хто цього бажає. Тому не слід філософствувати про нинішню надмірну кількість юрфаків, а задовольняти попит на юридичні знання і дипломи. Обсяг державного замовлення – це окреме питання. Держзамовлення обов'язково має бути для бідних вундеркіндів, щоб вони могли отримати доступ до вищої юридичної освіти. Решта студентів хай за цей доступ платить.
У Концепції згадується «загальне толерування академічною спільнотою «академічної доброчесності». Не завалило б «толеруванням» подати українською мовою та пояснити, що таке «академічна доброчесність».
Концепція не визнає правниками юристів-міжнародників. Це – неправильно. Вони є юристами хоча б тому, що вивчають «Міжнародне приватне право» («вищу математику юриспруденції»), «Міжнародне публічне право», «Міжнародне гуманітарне право» та низку інших юридичних дисциплін.
Концепція передбачає «встановлення стандартів юридичної освіти». Це – голослів’я. Козьма Прутков зазначав, що не можна обняти те, що не обнімається. Підготовка юриста – це не виготовлення вершкового масла, де можна встановити потрібні параметри. Не треба носитися з поняттям «стандарт» як «дурень з писаною торбою». Передбачає також Концепція оволодіння нашими юристами всіх офіційних мов Євросоюзу. Це – нереально. Офіційними мовами в ЄС є мови всіх країн-членів. Було б добре, якби наші юристи володіли англійською, французькою, німецькою, іспанською - мовами ООН. Хоча б однією з них досконало.
У Концепції описано десять «стратегічних цілей». Писанини - багато, а толку - мало. Це – бюрократичні витівки. У нас люблять реформувати так, щоб ніяких реформ насправді не було. Ніякого розвитку юридичної освіти Концепція не забезпечить. Метою Концепції є не розвиток юридичної освіти, а знищення підготовки молодших спеціалістів і бакалаврів та підготовка карикатурних магістрів. Концепція – це запрошення у руйнацію та хаос. Концепція – це не просто зібрання маразмів – це божевілля. Жодним словом не згадано у Концепції про принцип «liberal arts education». Він вже давно втілюється в Америці і Європі, а в Україні – «лежить під сукном». Справжня реформа юридичної освіти в Україні – це запровадження зазначеного принципу.
4 грудня 2020 року у Києві проведено Всеукраїнську конференцію «Вища юридична освіта в ХХІ столітті: виклики і перспективи розвитку». У газеті «Юридичний вісник України» за 18-24 грудня 2020р. подано матеріал про цей захід. Матеріал складається з таких розділів:
- довідка про юридичні факультети (інститути, які організували цю Конференцію, та основних доповідачів;
- резолюція Конференції;
- пропозиції учасників Конференції;
- відновлення діяльності Асоціації правничих шкіл України.
Матеріал обійняв майже дві шпальти газети (четверту і п’яту).
У пункті 1 резолюції Концепція розвитку юридичної освіти від 6.11.2020р. визнається такою, що не відповідає потребам модернізації юридичної освіти на сучасному етапі і не віддзеркалює позитивного зарубіжного досвіду. Тобто Концепція не годиться ні в тин, ні у ворота, ні в Червону Армію, ні ще кудись. У журналі «Інтелектуальна власність в Україні» 2020 № 12 опубліковано статтю автора цих рядків «Концепція розвитку юридичної освіти в Україні – це божевілля». У зв’язку з карантином, газету «Юридичний вісник України» № 50 вдалося побачити лише 25 січня.
Резолюція викладена складною юридичною мовою, але правильно. Автор цих рядків докладав зусиль до того, щоб виявити у резолюції дурниці та звернути на них увагу. Виявилося ж, що формулювання - правильні. На жаль, прямо не зазначено, що слід:
- запровадити в Україні «liberal arts education»;
- відокремити у часі магістратуру від бакалаврату.
Ці два кроки є підвалинами реформи юридичної освіти.