Приємно, що молоді адвокати цікавляться проблемами цивільного законодавства, постійно підвищують свій професійний рівень. Це є ознакою нашої професії: скільки ми працюємо, стільки ми вчимося. Як тільки ми зупинимося, ми опинимося далеко позаду, і все, що ми робимо, потрапить у зону ризику. Тож чи правильно ми вчиняємо? Наш плинний час впливає і на розвиток законодавства. Ще 15–20 років тому була зовсім інша ситуація для суддів, для адвокатів. Були сталі нормативні акти, сталі документи про порядок їх застосування, стабільна судова практика, і навіть тоді в нас були проблеми, а що вже говорити про сьогодення, коли ми живемо в такий бурхливий час.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Я погоджуюся із Олегом Степановичем Ткачуком у тому, що, дійсно, у нас, у юристів повинна бути своя етика, яка формує засади відносин між нами. Але є ще одне питання, про яке варто завжди пам’ятати суддям: чому адвокати звертаються з проханнями навіть тоді, коли в них є пристойна правова позиція?! Тому що в них немає чіткої впевненості в тому, що ця пристойна правова позиція буде, зрештою, підтримана судом. Коли такі закиди звучать у бік адвокатів, треба подивитися в цілому на суспільство.