Фінансова криза 2014-2015 рр. ще раз довела, що врегулювання неплатоспроможних банків та їхнє виведення з ринку є складним та витратним завданням. Необхідно усвідомлювати, що неплатоспроможність великих банків не тільки призводить до значних фінансових втрат, але й дестабілізує фінансову систему загалом, що передусім негативно впливає на економіку всієї країни. З цієї причини, фінансові кризи зазвичай стають каталізатором реформ системи гарантування вкладів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Україні захист прав та інтересів вкладників банків здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі – «Фонд»), створеним ще у 1998 р. Повноваження Фонду були істотно розширені Законом України №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», прийнятим у лютому 2012 р. (далі – «Закон»). Відповідно до зазначеного Закону Фонд отримав додаткові повноваження щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації неплатоспроможних банків, які раніше здійснювалися НБУ.
Наразі Фонд виводить з ринку 48 банків, 13 із них було визнано неплатоспроможними у 2015 р., 33 – у 2014 р., два банки у 2013 р. До того ж тільки сума гарантованих виплат вкладникам неплатоспроможного «Дельта Банку» становить 16,7 млрд грн (на сьогодні державою гарантуються вклади фізичних осіб у сумі 200 тис. грн).
Відповідно до Закону виведення неплатоспроможних банків із ринку може здійснюватися шляхом впровадження таких сценаріїв: (i) сценарій «купівлі та приймання» (аналог purchase & assumption scenario, що передбачений законодавством США та ЄС), який має на меті передати усі гарантовані зобов’язання та відповідну суму активів неплатоспроможного банку приймаючому банку з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку (зазначений сценарій не передбачає будь-яких виплат за гарантованими вкладами Фондом, оскільки вони передаються приймаючому банку); (ii) створення перехідного банку, якому передається частина (або усі) активи, всі гарантовані зобов’язання та частина (або усі) інші зобов’язання неплатоспроможного банку з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку (такий сценарій є необхідним, коли покупець активів не має статусу банку або небанківської фінансової установи); (iii) продаж неплатоспроможного банку потенційному інвестору загалом, (iv) реорганізація неплатоспроможного банку шляхом його приєднання до платоспроможного банку (цей сценарій передбачений законом про тимчасові заходи, спрямовані на подолання фінансової кризи в Україні, та залишатиметься застосовним до 01.01.2017, якщо не буде скасований раніше); (v) припинення діяльності/ліквідація неплатоспроможного банку з безпосередньою виплатою гарантованих вкладів; (vi) ліквідація неплатоспроможного банку (після того, як частину його активів та зобов’язань було передано на користь іншого банку) внаслідок реалізації зазначених вище «стабілізаційних» сценаріїв.
З огляду на обмежені строки здійснення тимчасової адміністрації Фондом (строк якої не може перевищувати 3 місяці, а для системно важливих банків – 6 місяців), низьку якість активів (зокрема невідповідність балансової вартості активів їхній ринковій вартості) неплатоспроможних банків, вкрай обмежену кількість платоспроможних інвесторів на ринку та недостатню чіткість процедур відчуження/реструктуризації банківських активів уповноваженими особами Фонду, в абсолютній більшості випадків виведення неплатоспроможних банків з ринку здійснюється шляхом їхньої ліквідації з виплатою вкладів у межах гарантованої суми. У найкращому випадку частина витрат Фонду на здійснення виплат за вкладами та на ведення тимчасової адміністрації покривається за рахунок ліквідних активів неплатоспроможного банку в процесі ліквідації або до її початку.
З урахуванням зазначених проблем, відновлення платоспроможності банку поки що не вдалося досягти в жодному випадку. Проте у 2014 р. є перші позитивні зрушення. Зокрема на базі Терра Банку було створено ПАТ «Перехідний Банк «Кристал», що є першою в Україні фінансовою установою зазначеного типу. Крім того, Фонд вперше реалізував популярний у США та ЄС сценарій «купівлі та приймання» (purchase & assumption) шляхом продажу частини активів і всіх зобов’язань за гарантованими вкладами «Промекономбанку» на користь «Фідобанку».
Крім того, за словами Директора-розпорядника Фонду пана Ворушиліна, наразі ведеться робота щодо створення перехідного банку на базі «Дельта Банку», першого системного банку, який було визнаного неплатоспроможним. Створення перехідного банку в цьому випадку дало б змогу зменшити фінансовий тиск на Фонд та полегшити соціальну напруженість. Альтернативним варіантом виведення «Дельта Банку» з ринку, на думку пана Ворушиліна, міг би стати сценарій «купівлі та приймання», який би передбачав передачу приймаючому банку частини активів «Дельта Банку» та його пасивів, зокрема, рефінансування, отриманого від НБУ, Державної іпотечної установи та частину гарантованих виплат. Потенційно, таким приймаючим банком міг би стати Ощадбанк. Якщо не вдасться реалізувати жодний із двох зазначених вище сценаріїв, доведеться реалізовувати найгірший – ліквідацію банку.
Зазначені обставини призводять до висновку про необхідність вжиття невідкладних заходів щодо реформування системи гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних банків з ринку, оскільки нинішня система не була розрахована на таку системну кризу, яку наразі доводиться переживати нашій державі.
Зокрема вкрай необхідним є посилення превентивних заходів щодо зменшення ризику неплатоспроможності банківських установ шляхом впровадження дієвих механізмів розкриття бенефіціарних власників банків; зменшення надмірного кредитування пов’язаних осіб, що створює істотні негативні наслідки для всієї банківської системи; розширення повноважень кураторів, які призначаються НБУ в банках, що визнані «проблемними»; здійснення жорсткішого контролю за операціями банку в період «проблемності» задля запобігання незаконного виведення активів та штучного дроблення депозитів у цей період (наявне у разі, коли банківські вклади у великих сумах штучно поділяються на певну кількість вкладів у межах суми гарантованої державою), що у свою чергу призводить до штучного збільшення суми виплат Фонду і зрешто здійснюється коштом платників податків.
Крім того, значних вдосконалень потребують процедури відчуження і реструктуризації банківських активів, що мають здійснюватись уповноваженими особами фонду на комерційних принципах – відповідно до практики на ринку платоспроможних банків. Потрібне спрощення певних обмежень у сфері валютного регулювання і контролю задля відкриття ринку «проблемних» кредитів для іноземних інвесторів (агресивні іноземні хедж-фонди потребують зацікавленості у таких активах, незважаючи на кризу в Україні). Необхідність вдосконалення і деталізації процедур (зокрема розроблення необхідних підзаконних актів) щодо створення спеціальної фінансової установи, що функціонує за принципами «хорошого банку» і «поганого банку» також не викликає сумнівів. Це дасть змогу створювати портфелі кредитів відповідної якості та здійснювати ефективну торгівлю ними.