Медіація — чи не найдемократичніший та один із найцивілізованіших видів врегулювання спорів між сторонами, що полягає у залученні посередника — медіатора, який часто є одночасно і професійним юристом, і психологом, що проаналізує конфліктну ситуацію, допоможе віднайти комунікацію між сторонами суперечки та підведе їх до компромісного рішення, яке задовольнить усіх учасників спору.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За деякими джерелами, в Україні медіація у тому чи іншому вигляді існує понад 25 років, а 15 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про медіацію» та були внесені відповідні зміни у процесуальні кодекси для того, щоб надати учасникам судових справ законну можливість скористатися медіацією.
Що ж до такої специфічної категорії справ, як справи про банкрутство, то донедавна у юридичній спільноті панувала думка, що, по суті, процедура медіації вплетена у норми КУзПБ, а своєрідним медіатором у справі про банкрутство є арбітражний керуючий, що не зовсім узгоджується із нормами Закону України «Про медіацію» і статусом медіатора, проте загалом відповідає суті процесу медіації, наприклад, арбітражний керуючий може сприяти досягненню згоди між кредитором і боржником щодо списання боргу тощо.
Водночас наприкінці 2023 року у взаємовідносинах медіації та банкрутства розпочався новий виток.
У справі про банкрутство №910/18802/21, у відокремлених позовних провадженнях розглядалося декілька спорів за позовом кредитора про визнання недійсними правочинів боржника.
Під час касаційного перегляду цих спорів від усіх учасників відокремлених позовних проваджень надійшло спільне клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв’язку з проведенням медіації, які були задоволені судом касаційної інстанції та відповідно зупинено касаційні провадження.
Такий прецедент викликає запитання, чи дійсно це є способом надати учасникам відокремлених позовних проваджень можливості скористатися правом на медіацію, чи все ж таки є намаганням креативних юристів винайти легальний спосіб затягування розгляду справи про банкрутство.
Не секрет, що згідно усталеної судової практики конструкції ст. ст. 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, передбачають, що вони хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство, та розглядаються за загальними правилами ГПК, а принцип «концентрації» спорів у межах банкрутства існує задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів і відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
У такому випадку, оскільки спори відокремленого провадження розглядаються за загальними правилами ГПК, які передбачають можливість медіації у справі про банкрутство №910/18802/21, у суду не було підстав відмовити у задоволенні спільного клопотання учасників відокремленого провадження.
Але не все так райдужно, як здається на перший погляд. Про вагоме значення строків у справі про банкрутство годі й казати, тому зупинка навіть відокремленого провадження у межах справи про банкрутство може мати як вигідні наслідки для одних учасників справи про банкрутство, так і катастрофічні для інших.
По-перше, варто навести, напевно, одну із найчастіше застосовуваних у постановах по банкротних справах цитату: «провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов’язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом».
По-друге, досягнення вказаної вище мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Тож чи не є процедура медіації та досягнення згоди між певними кредиторами та боржником порушенням балансу інтересів усіх учасників справи про банкрутство?
По-третє, кредитори є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, що гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
Іншими словами, на стадії розпорядження майном кредитори мають право оскаржувати правочини боржника на загальних підставах, оскільки такі правочини впливають на майновий стан боржника, а отже опосередковано — на право кредиторів отримати задоволення своїх вимог, що надає їм статус зацікавленої особи та можливість звернутися до суду із позовом, спрямованим на відновлення прав боржника (наприклад, визнання правочину недійсним і повернення майна у власність боржника задля його подальшого включення у ліквідаційну масу).
Тобто спір, що розглядається у відокремленому провадженні, впливає на права та інтереси всіх кредиторів боржника, навіть тих, які не є учасниками цього відокремленого провадження.
Отже, з викладеного вище випливає, що проведення медіації між учасниками відокремленого провадження прямо суперечить положенням ч. 3 ст. 3 Закону України «Про медіацію», яка передбачає заборону на проведення медіації у конфліктах (спорах), що впливають чи можуть вплинути на права і законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації (в нашому випадку — на права та інтереси тих кредиторів, які не є учасниками відокремленого провадження).
У будь-якому разі питання застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства у системному зв’язку з положеннями Закону України «Про медіацію» зрушило з мертвої точки, що дає сподівання у найближчому майбутньому отримати нові висновки та правові позиції Верховного Суду з цього питання.