Постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно виступає і підставою виконання, і виконавчим документом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Як отримати копію судового рішення, якщо з моменту його прийняття пройшов тривалий термін"
Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом матері про визначення місця проживання дитини, розглянувши заяву матері про забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини з нею, повідомляє пресслужба ВС.
У справі, що розглядалася, апеляційний суд скасував ухвалу районного суду та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив заяву позивачки про забезпечення позову.
Пізніше апеляційний суд ухвалою задовольнив заяву позивачки про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зробив висновок, що постанова про забезпечення позову є виконавчим документом, та уточнив її, зазначивши дані стягувача і боржника, їхні реєстраційні номери облікових карток платника податків та строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідач просив скасувати відповідну ухвалу, вважаючи, що вона фактично змінює резолютивну частину постанови. Крім того, відповідач вказував, що питання приведення виконавчого документа у відповідність до закону вирішувалось не районним судом та без видачі ним як судом першої інстанції виконавчого листа на виконання постанови апеляційного суду.
Перед касаційним судом у цій справі постало ключове правове питання, чи є постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, виконавчим документом.
Відмовляючи в задоволенні касаційної скарги, ВС з урахуванням принципу розумності зауважив, що законодавець розмежовує такі поняття, як судові рішення, що підлягають примусовому виконанню (і тому, відповідно, мають визнаватися підставою виконання), та виконавчі документи (що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання).
Підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом – виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення. Серед підстав виконання – рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання, – як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень, – як виконавчий документ тощо), а інші одночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом (зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса).
Відповідно до вимог процесуального закону оформлювати судове рішення щодо результатів перегляду питання про забезпечення позову апеляційний суд може тільки у вигляді постанови, ухвала з цього приводу апеляційним судом ухвалена бути не може. Хоча по своїй суті постанова апеляційного суду складається, власне, із частини, що присвячена скасуванню ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, та частини про постановлення нового судового рішення (ухвали) про забезпечення позову. При цьому таку процесуальну дію, як забезпечення позову, необхідно забезпечувати можливостями примусового виконання, незалежно від того, чи вона втілена в ухвалі суду першої інстанції, чи за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду – в постанові апеляційного суду. Очевидно, що такий підхід дає змогу отримати результати, яких можна було б очікувати.
Постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно виступає і підставою виконання, і виконавчим документом.
Апеляційний суд при задоволенні заяви позивачки про приведення виконавчого документа до вимог Закону України «Про виконавче провадження» зробив обґрунтований висновок, що постанова про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Постанова Верховного Суду від 7 грудня 2023 року у справі № 757/33742/19 (провадження № 61-3730св23) за посиланням.