Сьогодні, 27 липня 2023 року, продовжив свою роботу VII Міжнародний форум «МЕДІАЦІЯ І ПРАВО», який організовує Українська академія медіації в межах Проєкту ЄС «CONSENT» спільно з Проєктом ЄС «Право-Justice» та Програмою USAID «Справедливість для всіх».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, захід розпочався дискусією на тему: «Сінгапурська конвенція про медіацію: перспективи ратифікації». Її модерували Рейчел Тан Шіан, адвокатка і солісіторка Верховного Суду Сінгапуру, та Марк Маклафлін, запрошений доцент у Сінгапурській міжнародній академії вирішення спорів (SIDRA).
Читайте також: «VII Міжнародний форум «МЕДІАЦІЯ І ПРАВО»: день перший».
За словами Рейчел Тан Шіан, конвенція є унікальним міжнародним документом, який увібрав у себе основні аспекти міжнародної медіації. Вона була прийнята у грудні 2018 року, а вже у 2020 році представники 76-и країн зібралися в Сінгапурі, щоб відзначити підписання цієї конвенції. Через рік Сінгапурська конвенція набула чинності й наразі 11 країн повністю її ратифікували.
Сінгапурська конвенція
Першою взяла слово Надя Алєксандер, міжнародна експертка з питань розробки медіації та процесу, Сінгапурська міжнародна академія з питань вирішення спорів (Сінгапур) з темою: «Вступ до Сінгапурської конвенції про медіацію та занурення в статті».
Зокрема, вона зазначила, що за допомогою конвенції міжнародна медіація в комерційних справах набула ширшого розголосу. Крім цього, в ній були закріплені певні універсальні принципи та стандарти міжнародної медіації в комерційних справах.
Що стосується кількості статей, то, за словами пані Алєксандер, конвенція є доволі невеликою: «У статті 3 визначається, що механізм цієї конвенції використовують як свого роду і меч, і щит. Ви її можете використовувати, щоб безпосередньо отримати результат медіації, а також як захист – якщо, наприклад, хтось намагається в судовому порядку звернутися щодо питання тих речей, які вже були вирішені в межах угоди, вкладеної в результаті медіації, то ви можете використовувати це на захист».
Експертка вказала, що конвенція не забирає процедури виконання угод, а лише додає нові – якщо говорити про відповідні моменти, закладені в договорі.
Далі тему: «Досвід Грузії в ратифікації Сінгапурської конвенції про медіацію» розкрила головна наукова співробітниця Сінгапурської міжнародної академії з питань вирішення спорів Маріам Гоцірідзе. Вона розповіла, чому Грузія взагалі підписала конвенцію, зазначивши, що з самого початку Грузія була активно залучена до роботи щодо медіації, зокрема щодо питань арбітражу, прозорістю тощо.
«Ми знали про переваги конвенції. З іншого боку, на рівні стратегічного планування з точку зору Уряду Грузія активно підтримувала медіацію та інші альтернативні способи розв’язання спорів. Ми бачили перезавантаженість судової системи… Грузія працювала з медіацією з моменту підписання цієї конвенції. Одних із головних її завдань є сприяння використанню міжнародної медіації при розв’язанні міжнародних комерційних спорів. Водночас вона також мала на меті забезпечити широке інформування про можливості такого врегулювання», – сказала пані Гоцірідзе.
За її словами, особливістю національного законодавства Грузії є те, що всі міжнародні договори, до яких приєднується країна, автоматично стають частиною національного законодавства. Водночас міжнародні договори мають вищу силу за нацзаконодавство та застосовуються прямо. Тому й не було необхідності переносити положення конвенції в законодавство Грузії.
Маріам Гоцірідзе наголосила, що конвенція є новою, тому немає великого досвіду цього інструменту. Тому певні країни можуть вагатися щодо того, наскільки вони готові застосовувати конвенцію в повному обсязі.
Йонка Фатма Юджель, сертифікована медіаторка IMI, міжнародна тренерка з медіації, арбітрка та адвокатка (Туреччина), виступила з темою: «Вплив Сінгапурської конвенції про медіацію на Туреччину: як рухатися вперед на шляху до створення фінансового хабу в регіоні».
Вона вказала, що конвенція має прямий та непрямий вплив на аспекти міжнародних комерційних прав і відносин: «Якщо ми говоримо про прямий вплив, то конвенція в той чи інший спосіб має вплив на міжнародні процеси інвестування та ведення господарської діяльності. Водночас конвенція видає інструменти управління ризиками, які є досить гнучкими та дозволяють швидко адаптувати їх до потреб та інтересів закордонних бізнес-акторів».
За її словами, в Туреччині досить давно назрівала необхідність інструменту, подібного до Сінгапурської конвенції (набрала чинності в країні у 2022 році). До цього Туреччина активно зверталася до нормативних актів у сфері медіації, які розроблялися на рівні ЄС.
Конвенція має й непрямий вплив – у тому сенсі, що сприяє швидшому розв’язанню комерційних спорів завдяки тому, що пропонує певні універсальні інструменти та стандарти.
Крім цього, Катерина Шевченко, заступниця директора Департаменту – начальниця управління міжнародної правової допомоги Міністерства юстиції України, виступила з темою: «Розробка пропозицій щодо ратифікації та імплементації Сінгапурської конвенції про медіацію». Вона сказала, що тематика конвенції сьогодні є дійсно доречною в контексті роботи, яка ведеться Мін’юстом: «Міністерство юстиції, на жаль, не було залучене на етапі її (Сінгапурської конвенції – ред.) розробки – брали учать наші медіатори. Але на фінальному етапі ми мали можливість долучитися й, маючи вже уявлення про медіацію, ми були дуже раді такій можливості».
Вона вказала, що в міністерстві ставлять собі запитання, яким саме має бути механізм імплементації Сінгапурської конвенції: «Перед нами стоїть завдання – відповісти на декілька запитань: який має бути безпосередньо механізм визнання та звернення до примусового виконання за результатами медіації? Вивчаючи історію конвенції, ми бачимо, що спочатку за основу в роботі була Нью-Йоркська конвенція, яка стосується міжнародного арбітражу. Але згодом механізм Сінгапурської конвенції певною мірою став відрізнятися від Нью-Йоркської. Тому й стоїть таке запитання… Хто має проводити процедуру визнання? Чи має це бути суд, чи це може бути нотаріус?.. Чи є доцільним підхід, коли примусове виконання підлягає лише міжнародній угоді чи все-таки сприятливий режим мають отримати також угоди, що укладені на національному рівні?».
Томас Джон, міжнародний медіатор, арбітр, перемовник та юридичний консультант (Нідерланди), виступив із темою: «Нью-Йоркська конвенція і Сінгапурська конвенція про медіацію та інсайти для бізнесу». Він вказав, що коли говорять про позицію корпоративних юристів, то складно говорити про лише Сінгапурську конвенцію як таку, тому що треба розглянути медіацію в широкому її розумінні: «Сінгапурська конвенція – це лише остання стадія всього процесу. Тому корисно буде переглянути, що ми бачимо в цілому… Насправді дедалі більше зростає рівень розуміння щодо переваг медіації – особливо якщо йдеться про міжнародну господарську діяльність».
На його думку, на певних стадіях у майбутньому переваги Сінгапурської конвенції також будуть краще знати та розуміти як бізнес, так і юристи: «Коли я говорю з колегами про медіацію та конвенцію, то одна з відповідей, які я отримую: «Навіщо медіація? Чому це має бути медіація?». Насправді це те, що часто можна почути серед різних груп юристів, які залучені до правових процесів. Вони думають, що мова йде про компроміси, лише про 50 на 50 тощо. Вони думають, що медіація – це лише додаткова попередня процедура перед судовим розглядом».
Крім цього, пан Джон сказав, що можна також часто почути, що нібито кожна людина може назвати себе медіатором. Додатковою проблемою є виконання угоди за результатами медіації: «По суті таку проблему можна легко розв’язати, якщо належним чином оформлювати медіаційну угоду та залучати медіатора, який може допомогти коректно сформулювати умови угоди».
Також із темою «Міжнародна комерційна медіація «під одним дахом» з арбітражем та досвід України» виступила Інна Ємельянова, заступниця голови Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (ICAC). Вона заявила, що тенденції розвитку медіації отримає більшого поширення у світі – не останню роль у цьому відіграє прийняття на рівні держав національного законодавства по медіації.
«Ми розуміємо, що процес ратифікації (Сінгапурської конвенції – ред.) є складним і ставить певні виклики в кожній державі… Я думаю, що поступово Україна далі рухатиметься в напрямку ратифікації. Що робилося в останні роки в Україні? Звісно, поштовхом було прийняття закону про медіацію. Це є великим позитивом для того, щоб медіація отримала нарешті законодавче підґрунтя, хоча вона вже існувала багато років до цього», – розповіла Інна Ємельянова.
Також вона заявила, хоча 2022 рік був складним для ICAC через повномасштабне вторгнення рф в Україну, але й дуже важливим, оскільки були напрацьовані певні нормативні акти, щоб запровадити медіацію саме в ICAC.
«Ми розуміємо, що медіація будується на принципі співпраці та спрямована на досягнення угоди між сторонами, примирення. Медіатор, на відміну від арбітра, не досліджує докази, не встановлює факти, не виносить для сторін обов’язкове рішення… Арбітражний розгляд заснований на принципах змагальності, дослідженні доказів, встановленні фактів, винесенні рішень тощо», – сказала заступниця голови суду.
Комунікація
Захід продовжився воркшопом «Комунікація: як і навіщо? Специфіка комунікації медіації». Фахівчиня у сфері бізнес- та публічних комунікацій Іветта Делікатна зазначила, що комунікація не є сервісною функцією, а є такою ж частиною управління організацією, як і фінансовий менеджмент, юридичний та адміністративний супровід: «На жаль, у нас у країні в комунікації немає такої позиції, тому що ми всі виросли з авторитарної системи управління. Там комунікація дійсно виконувала обслуговувальну функцію. Тобто «я – начальник, а ти – дурень», «я щось сказав, а народ повинен це вислухати» тощо».
Також вона назвала основу для створення комунікаційної стратегії: ключові факти про тему; контекст: PESTEL; присутність теми в медіаполі: пошук, платформи, якість контенту; попередній та міжнародний комунікаційний досвід; сприйняття теми стейкхолдерами та цільовими групами, висновки у форматі SWOT.
Крім цього, пані Делікатна розповіла про кейси щодо того, як працює комунікація, зокрема на прикладі громадянської освіти. Вона зазначила, що громадянська грамотність – це права людини, медіаграмотність, знання про устрій демократичної держави, критичне мислення, комунікаційні навички. Роль комунікації тут є такою:
1) знання: знання про права людини та громадянина;
2) розуміння: розуміння, як використовувати та захистити ці права;
3) прийняття: готовність захистити права людини та громадянина;
4) дія: захист прав людини та громадянина.
Фахівчиня зазначила, що висновки тут були такими:
1) різні аудиторії однієї теми мають дуже різні уявлення та очікування від її комунікації;
2) бувають ситуації, коли для різних аудиторій плануються зовсім різні потоки комунікацій;
3) іноді ми повинні «спускатися» до рівня розуміння теми аудиторією.
Другим прикладом був кейс щодо незадекларованої праці. За словами Іветти Делікатної, на комунікаційну стратегію впливали різноманітність цільових груп та стейкхолдерів; потенціал і ресурси власників теми; загальні умови ведення бізнесу, а також те, що зміна поведінки вимагає часу. Водночас висновки були такими:
1) складні речі можна пояснювати;
2) проста мова важлива;
3) прості конструкції важливі;
4) візуальна сталість важлива.
Водночас на кейсі децентралізації в Україні стало зрозуміло, вказала пані Делікатна, що складні терміни потрібно пояснювати довго; важлива єдина платформа; залученість стейкхолдерів має результат, а лідер/обличчя/голос реформи дуже впливає на результат.
Крім цього, вона наголосила на важливості візуальної комунікації, зазначивши, що тут важливими є сталість і висока якість дизайну, а саме впровадження нового може викликати навіть спротив.
Софія Видра, національна експертка Проєкту ЄС «Право-Justice», зазначила, що спроб комунікацій в частині медіації в Україні загалом було чимало, але не було певної системної комунікації, а спроби були певним чином фрагментарними.
Серед іншого, вона сказала, що саме визначає складність комунікації медіації. Зокрема, це нова тема, складна тема, різний рівень розуміння, немає єдиної платформи, публічних обличь, сталого досвіду комунікації тощо. Експертка вказала, що з початку 2023 року команда фахівців із комунікацій розроблювала комунікаційну стратегію популяризації медіації в Україні, яка, зокрема, містить розробку єдиної візуальної айдентики, для її подальшого використання. Сама стратегія буде представлена у вересні 2023 року.
На початку фахівці поставили собі дві цілі:
1) побудувати базовий рівень знань про процедуру медіації серед цільових груп та стейкхолдерів;
2) сформувати позитивне бачення медіації як сучасного, ефективного способу врегулювання спору серед цільових груп.
Однак пізніше, розповіла Софія Видра, до них прийшло розуміння, що потрібно змінити свої цілі, зокрема:
1) розвивати рівень розуміння, як це працює, та формувати хвилю попиту на послугу;
2) сформувати зацікавленість (готовність) у зверненні до медіації;
3) скоріше треба просувати легкість процесу (порівняно з іншими форматами), використовуючи більш емоційні аргументи.
Завтра, 28 липня, о 09:30 (за київським часом) форум продовжиться модерованою дискусією «Імплементація закону України про медіацію: пріоритети воєнних та повоєнних часів». З програмою можна ознайомитися за посиланням.