16 листопада 2023 року Асоціація правників України спільно з Програмою USAID «Справедливість для всіх» провела в Києві ХІІ судовий форум: «Судова влада: як вийти з кризи?».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Учасники заходу мали можливість обговорити найважливіші питання, пов'язані з правосуддям та судовою владою. У ролі спікерів та гостей взяли участь представники Верховного Суду та інших рівнів судової системи, очільники вищих державних органів, прокурори, провідні адвокати, іноземні експерти, дипломати, науковці та громадські діячі.
На початку заходу з вітальними словами виступили Микола Стеценко, президент Асоціації правників України, керуючий партнер AVELLUM, та Станіслав Кравченко, голова Верховного Суду.
За словами пана Кравченка, наразі важливо фахово оцінити всі проблемні питання в судовій системі та зрозуміти, як вийти з кризи, чому виникають проблеми та претензії до суддів.
На його думку, раніше була проблема саме законодавча (хоча деякі моменти є й сьогодні), однак наразі питання №1 – це судоустрій у державі. Водночас проблемою й досі залишається кадрова ситуація в судах.
Микола Стеценко висловив сподівання, що під час заходу серед учасників з'являться нові ідеї та рішення, які допоможуть у подоланні викликів у судовій системі.
Реагування на кризу
Перша Q&A-сесія мала тему: «Судова система: реагування на кризу та пошук шляхів вирішення». Модерувала її Анна Огренчук, керуюча партнерка LCF Law Group. У фокусі сесії були такі питання:
1. Необхідні кроки для виходу з кризи судової системи.
2. Завдання України щодо реформування судової системи на шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції.
3. Вдосконалення процедури добору суддів – крок до реформи Конституційного Суду України.
4. Нові концепції реформування системи судів: пошук відповідей на ключові питання.
5. Оголошені конкурси на зайняття вакантних посад суддів: виклики та необхідні подальші кроки для вирішення питання кадрового голоду.
Роман Ігнатов, голова ВККС – голова Першої палати, наголосив на важливості доброчесності, вказавши, що у ВККСУ є завдання – набрати якісних і доброчесних суддів, а також завершити розпочаті кваліфікаційні оцінювання.
Також величезне значення, вказав він, має питання конкурсу до судів адміністративної юрисдикції, апеляційної інстанції (головна проблема тут – це відсутність кадрів) і надмірного судового навантаження (особливо враховуючи ліквідацію того ж ОАСК).
Водночас, на думку пана Ігнатова, ВККСУ вдалося налагодити контакти з міжнародними партнерами (зокрема, були підписані різні меморандуми) та оновити нормативно-правові акти ВККСУ (виник новий регламент Комісії тощо).
Крім цього, голова Комісії нагадав, що з 15 грудня 2023 року розпочинається прийом документів від кандидатів для участі в конкурсі на посади суддів апеляційних судів, оголошеному 14 вересня 2023 року. Документи прийматимуться до 31 грудня цього року. Наповненість апеляційних інстанцій дасть, за його словами, чітке розуміння щодо кадрової ситуації в першій інстанції, адже в багатьох суддів першої інстанції є бажання подати документи на участь у конкурсі до апеляційних судів.
Дмитро Лук'янов, заступник голови Вищої ради правосуддя, розповів про проблему незалежності в судовій системі, зазначивши, що з початку 2023 року ВРП розглянула 182 повідомлення про втручання у професійну діяльність суддів.
За його словами, існує проблема реагування на ці втручання, а також щоб судді самостійно реагували на такі факти (зокрема, тут ще є певні законодавчі проблеми).
Голова ВС Станіслав Кравченко висловив упевненість, що ВС забезпечить єдність судової практики. За його словами, у Суді є некомплект на рівні 25%. Проте пан Кравченко висловив впевненість у нормальній подальшій роботі ВС.
Також на заході виступив Денис Маслов, народний депутат України, голова Комітету ВРУ з питань правової політики, який наголосив на двох ключових моментах – прийнятті закону про внесення змін щодо процедури добору на посаду судді та важливості юридичної освіти (є й буде одним із пріоритетів Комітету)
Також на форумі виступили Олександр Ільков, генеральний директор Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, та Михайло Жернаков, співзасновник, голова правління Фундації DEJURE.
За словами пана Ількова, до березня 2024 року Україна має виконати всі додаткові рекомендації, а після цього Єврокомісія має затвердити вже офіційно етап про початок переговорів на вступ нашої держави в ЄС.
Водночас пан Жернаков наголосив на важливості об'єднання у провадженні реформ. За його словами, у звіті Єврокомісії щодо України видно прогрес із боку нашої держави, однак ще багато чого потрібно зробити далі, зокрема щодо добору суддів, кваліфікаційного оцінювання за участю ГРД, а також розв'язанню різноманітних проблем в адвокатурі.
Також він висловив побоювання щодо занадто швидких кроків у цих питаннях, оскільки, на його думку, можуть виникнути погана якість у процесах. Однак усі (влада, суди, адвокати тощо) повинні об'єднати зусилля, щоб усе вдалося.
Санкції та спори
Далі відбулася панельна дискусія на тему «Санкційні справи та майнові спори за участю держави: досвід та виклики». Вона складалася з двох підпанелей.
Спочатку була дискусійна підпанель «Санкційні справи», яку модерував Володимир Ващенко, партнер-співзасновник, керівник практики Dispute Resolution VB PARTNERS.
Про особливості розгляду та стандарт доказування у санкційних справах розповіла Інна Богатих, директорка Департаменту санкційної політики Міністерства юстиції України. Серед іншого, вона розповіла про складності даної категорії справ, а саме:
1) відсутність повних ідентифікаційних даних підсанкційної особи, що може мати наслідком неможливість ідентифікації чи верифікації її активів або суттєво ускладнює цей процес;
2) як правило, складна корпоративна структура з використанням офшорних компаній, трастів і номінальних власників. Це, за словами Інни Богатих, вимагає глибоких і ретельних досліджень, застосування як стандартних, так і новітніх підходів для отримання інформації та побудови реальної схеми зв’язків із метою доведення відносин контролю підсанкційною особою щодо активу, зокрема незалежно від формального володіння ним;
3) складність із розкриттям інформації з банківських структур. Як зазначається, часто лише за допомогою аналізу фінансових потоків можливо документально довести зв’язки групи компаній, які де-юре є окремими та не пов’язаними між собою суб’єктами господарювання;
4) унікальність санкційних справ у частині підстав для застосування та їх доказування. Найбільш поширеними є ухвалення/взяття участі в ухваленні (підготовці в ухваленні) рішення щодо збройної агресії проти України, фінансування агресії, в тому числі шляхом сплати податків до бюджету рф, участь та проведення референдумів тощо).
Крім цього, пані Богатих поділилася цифрами застосування санкції у виді стягнення в дохід України активів підсанкційних осіб. Так, станом на 14.11.2023 є 38 таких рішень РНБО (в яких 9000 осіб із санкцією блокування), 658 осіб з активами на території України та 119 осіб із підставами застосування санкції у виді стягнення.
Також із темою «Судова практика оскарження застосованих санкцій» виступив Андрій Никифоров, суддя-спікер Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Так, він поділився статистикою ВАКС щодо «санкційних справ», зокрема було ухвалено 30 рішень. 21 рішення ВАКС не оскаржувалося, 9 рішень оскаржено в АП ВАКС, 5 рішень скасовано (частково задоволено апеляційні скарги), 3 рішення залишено без змін, а в одному – відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою на рішення ВАКС.
Водночас із темою «Управління стягнутим в дохід держави майном» виступила Олеся Шевчук, заступниця директора юридичного департаменту Фонду державного майна України, а про 10 проблем процедури стягнення активів у дохід держави розповів Володимир Єніч, партнер AVER LEX. Зокрема, за словами пана Єніча, це:
1. Нечітка нормативна визначеність опосередкованого контролю над активом.
2. Подібність підстав санкційного стягнення до складу злочину за ст. 110-2 КК України (фінансування дій, вчинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України).
3. Скорочені строки судового розгляду.
4. Управління активами в період судового розгляду.
5. Застосування судом ст. 283-1 КАС як єдиної спеціальної норми.
6. Складність забезпечення режиму дотримання державної таємниці та таємниці слідства.
7. Специфіка стандарту доказування в процесі стягнення активів.
8. Статус матеріалів кримінального провадження в адміністративному процесі щодо стягнення активів у дохід держави.
9. Обмеженість прав відповідачів і третіх осіб після набрання законної сили рішення про стягнення.
10. Стадія управління і реалізації активу.
Далі була дискусійна підпанель «Майнові спори за участю держави. Компенсація збитків», модератором якої був Євген Ріяко, керуючий партнер RIYAKO & PARTNERS.
У фокусі підпанелі були наступні питання:
1. Спори щодо примусового відчуження майна.
2. Спори щодо повернення земель у державну та комунальну власність.
3. Відшкодування збитків цивільному населенню внаслідок війни.
Ганна Тищенко, директорка Департаменту міжнародного співробітництва та представництва Міністерства юстиції України (виступала онлайн), вказала, що наразі Мін'юст зосередив свою роботу на тому, що саме потрібно зробити, щоб отримати заморожені активи російської федерації за кордоном.
Вона вказала, що завдання міністерства – розв'язати проблему глобально та створити міжнародний компенсаційний механізм, що матиме три елементи:
1) створення міжнародного реєстру збитків;
2) створення міжнародної компенсаційної комісії;
3) створення компенсаційного фонду, куди стікатимуться всі кошти та з якого можна буде надалі виплачувати компенсації.
Олена Фонова, суддя Господарського суду Луганської області, розповіла про примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану. Так, видами відчуження майна під час воєнного стану є:
1) примусове відчуження майна;
2) вилучення майна;
3) примусове відчуження або вилучення рухомого майна, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України;
4) військово-транспортний обов’язок;
5) обов’язок громадян надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
6) передача майна для потреб ЗСУ, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держприкордонслужбі, МВС, Національній поліції, ДСНС, Управлінню державної охорони тощо.
Також вона торкнулася питання фінансування компенсації та заходів із примусового відчуження або вилучення майна.
Крім цього, Ірина Кобець, партнерка, керівниця судової практики LCF Law Group, розповіла про тренди, які наразі спостерігаються.
Наприклад, НАБУ, САП і ДБР є новими учасниками приватноправових процесів. Процесуальними наслідками тут є те, що залучення третьої особи не оскаржується, можливість виключення третьої особи зі складу учасників процесуальним законодавством не передбачена, а правоохоронний орган як третя особа має весь обсяг процесуальних прав, зокрема подання доказів, оскарження судових рішень.
Також вона розповіла, чи має правове значення добросовісність кінцевого набувача. Так, за словами пані Кобець, не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.
Тут Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначені вище гарантії (прим. щодо гарантій принципу «належного урядування») стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Ба більше, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (постанова ВП ВС від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).
Розвиток практики
Третя панель мала тему «Тенденції розвитку судової практики за ключовими напрямками». Її модерував Юліан Хорунжий, старший партнер Ario Law Firm.
На початку панелі Назарій Адамчук, партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», виступив на тему захисту права власності в умовах війни, поділившись цікавою судовою практикою, зокрема, Верховного Суду. Крім цього, актуальну судову практику в корпоративних спорах навела Олена Кібенко, суддя КГС ВС.
Зокрема, вона розповіла, чи може визначення судом розміру статутного капіталу та часток учасників призводити до втрати учасниками товариства права на частку. Так, у постанові ВС від 31.08.2022 у справі №924/700/21 вказано, що втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки з чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов’язків покупця частки. Такий спосіб захисту, як зазначається, прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоратиних прав), тобто до фактичного виключення учасників із товариства.
Як було зазначено, в цій справі не було встановлено, що учасники ТОВ «Люкс-Рейзен» набули прав на належні їм частки у статутному капіталі товариства в спосіб, що суперечить закону, статуту товариства або з порушенням прав чи законних інтересів інших осіб.
За словами пані Кібенко, проблемні питання тут наступні:
1) чи може суд іншим чином визначити розмір статутного капіталу та часток, ніж просив позивач (вихід за межі позовних вимог);
2) статус інших учасників товариства (позивачі чи відповідачі);
3) чи завжди можна відновити стан, який існував на момент виключення учасника чи втрати ним права на частку.
Також актуальною судовою практикою у справах про банкрутство поділилася Олена Волянська, партнерка LCF Law Group. Серед іншого, вона назвала актуальні питання судової практики в банкрутстві, серед яких: фраудаторність та недійсність правочинів, субсидіарна та солідарна відповідальність, дотримання процесуальних строків, концентрація судових спорів за участі боржника у справі про банкрутство тощо.
Водночас вона поділилася питаннями судової практики, що пов’язані з воєнним станом:
1) мораторії:
- банкрутство окремих категорій боржників (за видом діяльності);
- мораторій щодо нових проваджень про банкрутство підприємств на ТОТ і території бойових дій;
- виконання зобов’язань на користь осіб, пов’язаних із країною-агресором, у банкрутствах;
2) строки у процедурах банкрутства;
3) банкрутство підприємств, майно яких знищено внаслідок війни або розташоване на ТОТ;
4) солідарна відповідальність керівників підприємств, майно яких знищено внаслідок війни або розташоване на ТОТ;
5) збитки в процедурах банкрутства.
Про актуальні питання виконання судових рішень в умовах правового режиму воєнного стану розповів приватний виконавець Андрій Авторгов. Він розповів, що після початку повномасштабної агресії були ухвалені наступні закони:
1) №2129-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», за яким:
- фізособи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень (норма втратила чинність);
- юрсоби-боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску та загальнообов’язкове державне соцстрахування;
- припиняється звернення стягнення на заробітну плату (норма втратила чинність у частині заробітної плати), пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни рф).
2) «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-IX.
Як зазначається, на сьогодні чинною залишається заборона звернення стягнення на пенсію і стипендію, крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни рф. Також дозволено звертати стягнення на заробітну плату.
Правосуддя та війна
Четверта панель стосувалася правосуддя у справах, пов’язаних з війною. Її модерувала Вікторія Коновалова, координаторка Комітету АПУ з військового права, військової юстиції та захисту прав ветеранів, адвокатка.
Станіслав Петренко, начальник організаційно-методичного відділу Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора, розповів, що організація роботи по протидії таким злочинам стала міцнішою.
За його словами, викликом було те, що за короткий час прокурорам потрібно було опанувати доволі «складні матерії», зокрема щодо міжнародного гуманітарного права. Однак вдалося наростити базу знань, щоб можна було взагалі працювати в цьому напрямі. Водночас залишається проблема, яка полягає в складності формування єдиної практики в таких питаннях.
Також на форумі виступили з темою «Судове провадження по воєнним злочинам: виклики» Михайло Одарюк, заступник голови Ірпінського міського суду Київської області, та Уляна Пашинна, юридична радниця Програми USAID «Справедливість для всіх» (виступила онлайн).
Про стягнення винагороди та інших гарантованих виплат військовослужбовцям (поточний стан, проблематика та перспективи виконання судових рішень) розповіли Володимир Аліменко, заступник голови Шостого апеляційного адміністративного суду, та Катерина Аніщенко, адвокатка юридичної компанії RIYAKO&PARTNERS.
Спілкування
Наприкінці заходу відбувся HARDtalk «Відповідальність правників, як складова судової реформи». Її модераторкою була Ксенія Прохур, радниця практики вирішення спорів Baker McKenzie.
У фокусі були такі питання:
1. Корупційні скандали в судовій системі: шляхи подолання та попередження.
2. Процесуальна та дисциплінарна відповідальність адвокатів. Пошук межі дозволеного. Погляд суду та адвокатури.
3. Практика розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів. Роль адвокатури та підхід ВРП.
Віра Михайленко, голова Вищого антикорупційного суду (ВАКС), вказала, що питання корупційності в судовій системі є «перебільшеним, ніж є насправді», та є елементом популізму, оскільки ця тема є завжди актуальною та підхоплюється, зокрема, громадськістю та ЗМІ.
Також вона висловила жаль у тому, що часто вчинок одного судді впливає на роботу інших, які своєю чергою працюють чесно.
За словами Романа Маселка, члена ВРП, потрібно спочатку визнати саму проблему, а потім її «лікувати». Він вказав, що «рецептом лікування» є (коли судова реформа в Україні нарешті досягне своєї мети) доброчесність, внутрішній моральний стержень судді, тому потрібно «наповнити» саму систему людьми, питання щодо яких будуть повністю зняті.
Андрій Савчук, партнер MORIS, зазначив, що ті, хто практикують у судах, розповідають, що там немає тотальної корупції. На його думку, щоб людина не брала хабар, потрібні страх невідворотності покарання або висока моральна планка (в ідеалі й те, й те).
Водночас, за словами пана Савчука, в цьому питанні потрібна ефективна робота ВККСУ та ВРП, оскільки вони є «входом» і «виходом» судової системи.
Сергій Матвіїв, керуючий партнер АО «Матвіїв і Партнери», вказав, що корупція була завжди, а викорінити її неможливо. Однак в цьому «стані безвиході» потрібно хоча б зменшити процент корупції. Для цього, за його словами, потрібне здорове суспільство.
