Відповідно до статті 211 Кодексу законів про працю в Україні, трудовий договір із нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору. Про це повідомила пресслужба ДПС України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Схвалено Дорожню карту реформування управління публічними інвестиціями".
Умовами договору не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно в разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
"Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. Водночас повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку. Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець", – ідеться в повідомленні.
Як зазначається, заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.
(для перегляду натисніть на зображення)
