PepsiCo і The Coca-Cola Company – не просто дві успішні компанії з рейтингу Fortune 500. Це свого роду інь і ян, символи непримиренної, але здорової конкуренції. Якщо хтось із них зникне, глобальний ринок освіжаючих напоїв стане зовсім іншим. Але поки обидва гіганта виробляють «колу», конкуренція стимулює їх ретельно стежити за якістю, змушує винаходити все нові іскрометні маркетингові ходи, а головне – утримує від підняття цін на продукцію. Споживачі від такої конкуренції тільки виграють.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Україні є схожий кейс. «Корвалол» – м'ятні заспокійливі краплі, популярні серед населення вже понад півстоліття. Його виробляють дві київських фармацевтичних компанії – «Фармак» і «Дарниця». Ось тільки замість здорової конкуренції маємо судову тяганину довжиною 15 років, яка має всі шанси продовжитися і 16-й рік.
Що ж не так з «Корвалолом»? Чи може, з українською системою захисту інтелектуальної власності?
Добре відомий процес
В нинішньому році «Корвалолу» виповнилося 60 років. Але навіть в далекому 1959-у він був не оригінальним радянським винаходом, а аналогом німецького лікарського засобу «Валокордин», який досі виробляє компанія Krewel Meuselbach. В СРСР авторські права не захищали: «Корвалол» був надбанням всього народу, і виробляти його міг будь-який завод.
У 1993 році вже за незалежної України «Фармак» зареєстрував знак «Корвалол». «Дарниця» приступила до виготовлення аналогічного препарату в 2000-і. А в 2004 році «Фармак» ініціював судову справу проти «Дарниці», оскільки вважав себе винахідником «Корвалолу». Аргументи були такими: седативні ліки винайшли хіміки київського заводу імені Ломоносова, правонаступником якого став «Фармак».
Читайте також: Справа «Корвалола»: чому вчить нас кейс радянського бренда
У 2011 році «Фармак» остаточно зазнав поразки в судах усіх інстанцій, і «Дарниця» продовжила випуск препарату «Корвалол-Дарниця». Але в 2017-у «Фармак» відновив судову суперечку, змінивши предмет позову з позначення «Корвалол» на позначення «Корвалол Corvalolum». Адвокати «Дарниці» відзначали, що при цьому «Фармак» надав суду матеріали, які були на 80% скопійовані зі справи за знаком «Корвалол». Але суд не став звертати на це увагу.
У тому ж 2017 році Апеляційна палата Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) визнала позначення «Корвалол Corvalolum» добре відомим по відношенню до «Фармак». У 2018 році Київський апеляційний господарський суд за апеляційною скаргою «Дарниці» скасував це рішення. 25 червня 2019 Велика палата Верховного Cуду, в свою чергу, направила справу на повторний розгляд до суду першої інстанції.
Судді Верховного Cуду мотивували своє рішення незначною формальністю. Їхні аргументи були такими: відповідачем у справі повинно було бути не МЕРТ, а «Фармак», який в даному процесі виступав третьою особою. Сторона «Дарниці», в свою чергу, вважає, що статус третьої особи жодним чином не обмежував «Фармак» в правах.
Читайте також: Суд по «Корвалолу» вкотре перенесли
З 28 серпня справу розглядав Господарський суд міста Києва. 30 жовтня, після кількох засідань, судді винесли рішення: відмовити «Дарниці» в задоволенні позову проти АТ «Фармак». Але крапку в корвалольній справі ставити рано: «Дарниця» назвала рішення суду необґрунтованим та має намір його оскаржити.
Народне добро
«Корвалол» став далеко не єдиним радянським брендом, навколо якого розгорнулися судові баталії. СРСР своїм невизнанням інтелектуальної власності заклав безліч бомб уповільненої дії. Адже ностальгічні бренди з роками не тільки не втратили популярність, але і продовжують користуватися попитом навіть серед молоді, яка ніколи не жила при Союзі.
ВАТ «Жигулівське пиво» з Самарив 1992 році зареєструвало товарний знак «Жигулівське». Союз російських виробників пиво безалкогольної продукції оскаржив реєстрацію – адже «Жигулівське» при СССР виробляли понад 200 пивзаводів. У 2001 році справедливість було відновлено, і «Жигулівське» знову стало всенародним надбанням.
Та ж історія сталася з плавленими сирками «Янтар» і «Дружба». У 2001 році бренди привласнило московське підприємство «Карат». Інші виробники молочної продукції не змогли побороти його в судах і звернулися до державного гіганта– федерального казенного підприємства «Союзплодоімпорт», яке є «спадкоємцем» радянського держпідприємства. У 2007 році сирну монополія «Карата» скасували.
А ось горілку Stolichnaya той же «Союзплодоимпорт» відстоював 15 років. На відміну від «Корвалолу», цей радянський бренд популярний у багатьох країнах світу, тому судові процеси вийшли далеко за межі Росії. У вирі 90-х правовласник бренду кілька разів міняв форму власності і врешті-решт продав «Столичну». Фірма-покупець належала підприємцю Юрію Шефлеру, причому її назва лише на одну літеру відрізнялася від назви продавця – «Союзплодімпорт».
У 2002 році уряд РФ визнав угоду незаконною і передав бренд Stolichnaya федеральному казенному підприємству. Але на той час Шефлер вже встиг продати права на торговельну марку фірмам з двох десятків країн. У кожному разі «Союзплодоіморту» довелося судитися окремо. У 2015 році державна компанія виграла процес у Нідерландах, а рік тому підтвердила своє право на бренд в Австрії.
Як бачимо, всі судові кейси завершилися не на користь приватних монополістів.
Єдиний з багатьох
У корвалольній справі аргументи потенційного монополіста теж сумнівні. «Фармак» офіційно стверджує, що перша партія «Корвалолу» була виготовлена на підставі наказу заводу імені Ломоносова в 1960 році, і з тих пір завод був єдиним виробником цього препарату на території колишнього СРСР. Але запит в архіви показав, що реєстраційні посвідчення на «Корвалол» мали 70 фармацевтичних підприємств в різних регіонах Радянського Союзу.
«Фармак» також стверджує, що з 1991 року він був єдиним виробником «Корвалолу» вже в незалежних державах пострадянського простору. Але простий пошук по онлайн-аптекам показує, що в одній тільки Росії препарат під назвою «Корвалол» виробляють близько десятка компаній.
У списку країн, де «Фармак» нібито захистив торговельну марку «Корвалол», є Білорусь. Але там «Корвалол» виробляють дві місцевих фармкомпанії– РУП «Белмедпрепарати» і ТОВ «Фармтехнологія». Проти них «Фармак» не подає позови, як і проти узбецького ТОВ «Нео-Галлен-фарм».
При розгляді справи в Господарському суді міста Києва «Фармак» надав до розгляду дуже дивні «докази» – соціологічні дослідження по знаку «Корвалол Corvalolum», проведені в серпні 2019 року. Це при тому, що предметом справи є рішення Апеляційної палати МЕРТ, винесене в 2017 році. На нього ніяк не могли вплинути результати дослідження, проведеного двома роками пізніше. Це все одно що поставити дорожній знак «проїзд заборонено» і врахувати його в справі про ДТП, що сталася за два роки до встановлення знаку.
Крім того, завдяки елементу «Дарниця» в назві м'ятних крапель цей препарат навряд чи можна сплутати з продукцією фірми «Фармак». Тому «Корвалол-Дарниця» і «Корвалол Corvalolum» не є схожими на ступеня змішування.
Упаковки препаратів двох конкурентів також не схожі між собою. Тому не варто порівнювати кейси «Корвалолу» і «Цитрамону». Нагадаємо, «Дарниця» в цьому році виграла позов проти харківської компанії «Здоров'я» і домоглася відкликання держреєстрації препарату «Цитрамон-Здоров'я». Але претензія полягала не в самому бренді «Цитрамон», а в схожості дизайну упаковки: коробка харківського препарату майже повністю копіювала дизайн упаковки препарату «Цитрамон-Дарниця».
Так само не може служити прецедентом і відкликання держреєстрації препарату «Корвалол-Здоров'я», якого домігся в цьому році «Фармак». Предметом справи в даному випадку є знак «Корвалол», а судовий позов по цій торговій марці «Дарниця» вже виграла, і відновити його неможливо.
Судимо всіх
Юристів не дивує тривалість справи «Корвалолу». Подібні ситуації можуть повторитися ще не раз – адже офіційна Україна так і не визначилася зі своєю політикою по відношенню до радянських брендів. Запозичувати європейську або американську судову практику тут не вийде – у західних країн немає радянського минулого.
Питанням варто було б зайнятися ще на ранньому етапі незалежності, але не пізно і зараз. Ностальгічні торгові марки нікуди не подінуться, цукерки «Ромашка» і сир «Янтар» споживають навіть ті українці, які не застали Радянський Союз. МЕРТ повинен висловити свою думку з цього приводу, або навіть ініціювати відповідні законопроекти.
А поки, не маючи за собою державної позиції, суддям доводиться приймати рішення на свій страх і ризик. При цьому відповідальність велика, адже судяться не просто господарюючі суб'єкти, а два гіганта фармацевтичної індустрії, відомі кожному українцеві. На чию б сторону не став суддя – його неодмінно звинуватять в лобізмі і упередженості. Тому люди в мантіях і не поспішають з остаточним вердиктом.
Але головна причина – в некомпетентності. Правоохоронні органи не сприймають подібні кейси як злочин – мовляв, це не пограбування і не вбивство. В Україні досі відсутній спеціалізований суд з інтелектуальної власності. Звичайний суддя за один день слухає справи про розлучення, ДТП і торгові марки.
Залишається сподіватися, що спеціалізований суд, передбачений судовою реформою, з'явиться в Україні раніше, ніж судові процеси за ретро-бренди стануть буденним явищем. І «Корвалоли» різних виробників будуть мирно стояти поруч на полицях аптек, як стоять в супермаркетах «Кока-Кола» і «Пепсі-Кола».
Претензія «Дарниці» до «Здоров’я» полягала не в бренді «Цитрамон», а в схожості дизайну упаковок
«Корвалоли» компаній «Дарниця» та «Фармак» візуально неможливо переплутати