Новина про скасування адвокатської «монополії», ініційоване Президентом (законопроєкт №1013), «сколихнула» усю правову спільноту України. Нагадаємо, документ передбачає скасування адвокатської монополії на представництво в суді, залишивши лише монополію на захист особи від кримінального обвинувачення. Поки що ВРУ схвалила в цілому постанову, якою направила законопроєкт до КСУ для одержання висновку щодо відповідності вимогам Конституції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: ««Незрозумілим є тлумачення поняття «професійна правнича допомога», що міститься у пояснювальній записці до законопроекту»».
У соціальній мережі Facebook думки щодо скасування монополії розділилися. Так, керівник ГО «Рада адвокатів України» Інна Рафальська заявила, що НААУ ще потрібно довести, що адвокат, який взяв справу юрособи, захистить її інтереси краще, ніж штатний юрист. Для цього потрібно зрозуміти, по-перше, чи знає він краще фактаж, по-друге - чи знає він краще процес, ніж юрисконсульт:
(для перегляду натисніть на зображення)
У свою чергу Голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко досить емоційно зазначив, що «під гаслом скасування адвокатської монополії влада буде пропонувати людям ширпотреб, який не можна буде перевірити на якість і фахову відповідність»:
(для перегляду натисніть на зображення)
Крім цього, у Facebook зазначають, що є взагалі незрозумілим «шум» з цього приводу. Зокрема, на думку Mary Zhornik, зрозуміло, що даний закон спрямований на верхівку НААУ, а пересічних адвокатів він мало чим торкнеться. Є лише один недолік - відсутність відповідальності осіб, що здійснюватимуть представництво:
(для перегляду натисніть на зображення)
Водночас адвокат Денис Монатко вважає, що «адвокатів лише знищують»:
(для перегляду натисніть на зображення)
Дехто вважає, що з відміною монополії, окрім дійсно гарних юристів, повернуться й ті, хто «навіть не має диплома»:
(для перегляду натисніть на зображення)
У коментарях торкнулися й інших питань на цю тему:
(для перегляду натисніть на зображення)
Читайте також: ««Ймовірно, значна кількість адвокатів призупинить свою діяльність…»».
Також ми звернулися до адвокатів для того, щоб вони висловилися з приводу скасування адвокатської «монополії».
Євген Солодко, адвокат, голова Комітету з кримінального та кримінально-процесуального права ВГО «Асоціація правників України», заступник голови Комітету з захисту прав адвокатів НААУ
«Чи доросла українська адвокатура до монополії?
Виключне право адвокатів на представництво інтересів в судах є важливим кроком будь-якої демократичної держави, яка прагне ефективного і професійного захисту прав та інтересів своїх громадян. Адвокатська монополія діє у переважній більшості європейських країн та США не один десяток років і є показником високого рівня справедливого судочинства.
В Україні адвокатську монополію було запроваджено у 2016 р. ухваленням змін до ст. 131-2 Конституції України. Тоді прийнятий законопроект №3524 пройшов широке обговорення із залученням представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняних і міжнародних експертів та отримав схвальну оцінку Венеціанської комісії, що засвідчено висновком, в якому зазначається, що «остання версія змін до Конституції України, підготовлена робочою групою Конституційної Комісії з питань правосуддя, є дуже позитивною і добре підготовленою та заслуговує повної підтримки».
Введення виключного права адвокатів на представництво в судах передбачає чотири етапи: 2017 р. - у судах касаційної інстанції; 2018 р. у судах апеляційної інстанції; 2019 р. - судах першої інстанції; 2020 р. - судах державних органів та органів місцевого самоврядування.
Таким чином, запровадження адвокатської монополії в Україні є наслідком довгої та плідної праці українських та міжнародних галузевих спеціалістів, мета якої - довести українську адвокатуру до міжнародних стандартів.
Плюси та мінуси адвокатської монополії
Серед плюсів адвокатської монополії можу виділити такі:
- як лікар, вчитель чи рятувальник має займатися своєю справою, так і адвокат повинен захищати інтереси громадян у суді. Чомусь ніхто не ставить під сумнів існування виключного права лікарів на надання медичної допомоги, вчителів - на навчання дітей, рятувальників - на ліквідацію пожеж. Ніхто не хоче довірити свої або життя і здоров’я своїх дітей шарлатану чи аматору. Так само має бути і в адвокатурі, оскільки це одна з ознак будь-якої розвинутої країни;
- представництво виключно адвокатом у судах спрямоване на підвищення якості правничих послуг та отримання професійної допомоги. На відміну від юристів, адвокати зобов’язані складати кваліфікаційні іспити, проходити стажування та щорічно підвищувати свій професійний рівень. Відповідні дії лише сприяють оновленню, підтриманню та здобуттю нових знань, що підвищує професійність правничої допомоги;
- адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Це будь-яка інформація, що стала відомою адвокату, його помічнику чи стажисту про клієнта, характер допомоги, документи. Розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення, є підставою до притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. На юристів відповідні норми не розповсюджуються, що може негативно вплинути на інтереси клієнтів;
- адвокат несе дисциплінарну відповідальність за порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До адвоката можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Це виступає додатковою гарантією належної правової допомоги та дотримання принципів адвокатської діяльності;
- для надання правової допомоги адвокат може звертатися із запитами до відповідних інстанцій про надання інформації. Це є важливим інструментом при зборі доказів та як наслідок - побудові правової позиції і належного захисту прав. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне її надання тягнуть за собою відповідальність.
На противагу адвокатській монополії автори законопроекту №1013 ставлять те, що треба економити бюджетні кошти, мовляв, держбюджет «не гумовий». Держава повинна не лише думати про економію бюджету, а й про якість отриманих послуг та збереження міжнародних стандартів прав людини. Непрофесійне представництво в судах призведе до затягувань процесів, програшу органів державної влади і самоврядування в судах, а це додаткові державні кошти. Тож про яку економію говорять в оточенні Президента?
Якщо нова влада і хоче зекономити бюджетні кошти, то має робити це не шляхом обмеження конституційних прав кожної людини в Україні, а шляхом впровадження розумних змін. Питання сплати судового збору можна вирішити внесенням змін до Закону України «Про судовий збір»; питання, хто заплатить поштові відправлення - нормативними актами; питання, як доїхати до суду, що знаходиться в іншому місті, стосується юристів держпідприємства або органу самоврядування, яким потрібно буде оплачувати дорогу, проживання та інші витрати на відрядження. Натомість адвоката можна запросити для представництва в суді саме з того міста - це і буде економією держбюджету.
Свідоцтво про адвокатську діяльність є гарантією якості послуги чи засобом тиску?
Моя відповідь однозначна: свідоцтво про адвокатську діяльність є гарантією якості наданих адвокатом послуг клієнту. Так, звісно, бувають винятки. Проте професійні та віддані своїй справі спеціалісти цінують свої адвокатські свідоцтва, адже знають, як важко їх здобути, а потім - заслужити авторитет серед клієнтів. Тому будь-який адвокат слідує високим стандартам та правилам етики, що в свою чергу виключає неетичну поведінку в процесі. Крім цього, існують механізми (і вони досить дієві), наприклад, притягнення адвоката до відповідальності, зокрема, через Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, що може мати негативні наслідки за порушення професійної етики.
Натомість немає жодної гарантії, що особа за довіреністю може професійно та чесно виконувати функції адвоката. В Україні мали місце випадки, коли особа за довіреністю могла вчиняти дії, направлені на зловживання процесуальними правами, зрив судових засідань, а в деяких ситуаціях - і тиск на правосуддя без остраху застосування до неї видів дисциплінарного стягнення. Крім цього, неможливо притягнути до юридичної відповідальності особу, яка оманним шляхом під приводом надання послуг правового захисту витягнула з пенсіонера, багатодітної матері, людини з інвалідністю збереження і зникла з ними.
Тому в разі запровадження запропонованих новою владою необміркованих конституційних змін наша країна почне рухатися в діаметрально протилежному курсі, який не відповідає курсу більшості демократичних країн, де запроваджено інститут надання професійних правничих послуг».
Ілля Костін, адвокат
«До 2012 р., коли діяв Закон України «Про адвокатуру», це був період «застоя» в адвокатурі. Ні у законодавчій базі, ні в адвокатському суспільстві, яке було продовжувачем традицій радянської адвокатури і керувалося такими маргиналами як Медведчук та Висоцький, не існувало навіть натяку на позитивні зміни. Все було «як завжди». Портновський Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дав поштовх розвитку адвокатського самоврядування, але цинічно, як завжди це робить цей «колега», створив механізми, які б контролювали цей процес.
Наразі ми маємо незмінних керівників та членів ВКДКА та РАУ, яких тусує між собою (дуже спрощую) пані Ізовітова, і головним критерієм є лояльність. На сьогоднішній день діє міністерство адвокатури, яке вирішує, кого карати або кого нагороджувати. І це у вільній професії. Дійшло до того, що на підставі окремого рішення РАУ стажування законно проходять діючі прокурори, поліцейські та судді - і це при прямої несумісності професій. Більше того, адвокатські свідоцтва отримує також ця категорія правників, і РАУ не приймає активних дій на подолання цієї ганебної, принизливої практики.
Моє враження від діяльності НААУ - «Бюрократія наше все». Подивіться сайт. Спробуйте знайти щось серед рішень РАУ. Корупція та якість при прийнятті іспитів у кандидатів в адвокати. Практично кожен адвокат може одразу сказати тарифи, які наразі існують в деяких регіонах. Репресії відносно адвокатів, які є у опозиції до діючого керівництва. Чи доросла українська адвокатура до монополії?
Ні. У зв’язку з вищенаведеним, українська адвокатура свою монополію загубила. На черзі ЦПК, КАС, ГПК, в яких теж будуть зміни. Адвокатське свідоцтво не є 100% гарантією якості послуг, проте це єдина можливість вимагати від представника в судовому процесі якості юридичних послуг. Я впевнений, що в судових процесах тільки адвокат повинен представляти інтереси осіб. Є думки, що питання суб’єктності при наданні правничої допомоги не повинно регулюватися конституційним законом. Може і так, але норми Конституції - це норми закону прямої дії. Як бути з правовою визначеністю, якщо у ст. 132-2 Конституції зміни вносяться кожним новим складом Верховної Ради? Якість приймання іспитів на право отримати адвокатське свідоцтво дуже низька і вкрай корумпована.
Різький стрибок у кількості кандидатів відбувся саме після введення адвокатської монополії. Наприклад, у КДКА Київської області черга більше 8-и місяців, у КДКА м Києва (у Києві двовладдя, як ви знаєте) - близько 12-и місяців. Я рік відпрацював у КДКА Київської області, приймаючи іспити, і знаю всю ситуацію, у т.ч. у регіонах. Нові анонсовані зміни в КПК звужують права захисту, і це теж є поразкою української адвокатури.
Українська адвокатура сама винна. Замість еволюції адвокатури ми отримали контреволюцію».
Артем Донець, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Донець і партнери»
«Скасування адвокатської монополії - це крок назад. Але не для адвокатури, а для суспільства.
Я був і залишаюся прибічником т.з. «адвокатської монополії», і рішення ВР щодо її скасування хоч і можу зрозуміти і змушений прийняти, але аж ніяк не вважаю його ані своєчасним, ані виваженим - як це має бути із державницькими рішеннями, що мають далекосяжні наслідки.
Якщо глибше глянути в суть і причини введення т.з. «адвокатської монополії» у 2016 р., то вона була частиною масштабної судової реформи, яка розпочалася того ж 2016 р., а введення обмеження представництва сторін у судах лише адвокатами (за винятком окремих категорій справ) було в першу чергу продиктоване не жадібністю адвокатів, які у такий спосіб монополізовували ринок судового представництва у державі, а необхідністю законодавчого забезпечення дотримання адвокатами високих стандартів якості надання правової допомоги.
Чому так? Дійсний на той час закон передбачав, що захисником/представником особи у досудовому слідстві (чи навіть у суді) може бути будь-яка особа із юридичною освітою, чим актино користувалися багато колег, які за браком досвіду чи через бажання зекономити на податках не діяли у справах як адвокати, а були представниками сторони «за довіреністю». І хоча така форма представництва дійсно була фінансово вигіднішою для такого представника, тому що давала можливість уникати сплати податків як самозайнятій особи (у поодиноких випадках, таке оподаткування «коштує» чесному адвокатові близько 40% податків з прибутку отриманого від надання юрпослуг), іншою стороною медалі була цілковита незахищеність клієнта - у разі свідомого надання таким предствником-неадвокатом неякісної допомоги або навіть злого наміру нашкодити своєму клієнтові. Це було і знову стало можливим через те, що законодавчо не передбачено жодного спеціального механізму захисту прав клієнта від недоброякісної роботи неадвоката, а загальнодержавні механізми відповідальності (стягнення матеріальної та/або моральної шкоди, притягнення до кримінальної відповідальності тощо) є неефективними у даному випадку.
Дійсно треба визнати, що з моменту набрання чинності положенням про виключне представництво адвокатами інтересів осіб ані суспільство, ані загальний стан адвокатури в Україні не були готові до такого положення. Але таке рішення було подією, спонукаючою чесних і професійних адвокатів до саморозвитку, а суспільство - до правового та самовідповідального зростання.
Звісно, сам по собі факт наявності у людини статуса адвоката нічого не гарантує його клієнтові, адже добре відомо, що з 2016 р. штампувальний станок з видачі свідоцтв адвоката за непрозорими кваліфікаційними процедурами із високими корупційними ризиками дав можливість потрапити до лав адвокатури багатьом персоналіям, які далекі від етичних і ціннісних засад цієї професії, що майже перетворило адвокатуру на «стічну канаву» для неліквіда та вигнанців правоохоронної системи. Так само і робота дисциплінарних органів адвокатури з 2016 р. не стала взірцевою і, на мою думку, не виконала покладену функцію - самоочищення адвокатури від тих, хто паплюжить ім’я адвоката, що і призвело до ще гіршого.
Водночас системно і активно центральними органами дисциплінарної системи адвокатури провадився наступ та утиск адвокатів, які являли собою конструктивну опозицію і відкрито говорили про актуальні вади адвокатури.
Отже, саме спеціальна відповідальність представника зі статусом адвоката була деякий час єдиною гарантією, яка при відповідальному ставленні клієнта та етичному і доброчесному адвокаті була ефективним запобіжником від неякісних і нечесних дій адвоката. Відсьогодні цей запобіжник новим парламентом ліквідовано, і я особисто не маю сподівань, що цей закон не набуде чинності.
Так, сам інститут адвокатури в Україні мав і продовжує нести системні недоліки, породжені в першу чергу станом чинного керівництва і тої політики, яка системно впроваджується, але це точно не перестане існувати після скасування монополії.
Ще раз хочу зазначити: дійсно, станом на 2016 р. українська адвокатура не в повній мірі була готова до введення адвокатської монополії, але самі адвокати та НААУ мали займатися підвищенням рівня професійної спільноти адвокатів до викликів часу та суспільного запиту. Проте така вимога стала логічним розвитком і напрямом судової реформи, а також була гарним стимулятором для зростання.
Такі положення про монополію були і продовжують існувати в більшості держав із розвиненою демократією і традиціями верховенства права. На жаль, вже не в Україні.
Залишається сподіватися, що у нового українського парламенту (а саме у членів комітету з правової політики) вистачить мудрості, щоб провести широкомасштабну та всеосяжну реформу систему правосуддя в Україні, яка, у т.ч. торкнеться й адвокатури, як одного з трьох складників системи, та призведе до перезавантаження адвокатського самоврядування».
Нагадаємо, АПУ закликала депутатів відхилити проект закону щодо скасування адвокатської монополії. В АПУ переконані, що для забезпечення належного права на захист не потрібно змінювати Основний Закон держави, оскільки питання доступності правничої допомоги можна врегулювати шляхом удосконалення норм Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у частині забезпечення статусу адвоката, особливостей його отримання та провадження професійної діяльності адвокатами - представниками органів державної влади та юрисконсультами.
Водночас у НААУ наголосили, що спроба зупинити впровадження адвокатської монополії на останньому етапі реалізації цієї конституційної зміни може бути розцінена як відступ від демократичних цінностей, рекомендацій Венеціанської комісії та матиме наслідком погіршення ефективності судового захисту законних прав та інтересів громадян та юридичних осіб.