На офіційному сайті Верховної Ради зареєстровано законопроєкт №1013 про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії). Суб’єктом законодавчої ініціативи є Президент України. Законопроєкт визначений як невідкладний. На цій сторінці розміщений також текст проєкту закону та пояснювальна записка до нього.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, проєктом пропонується скасувати положення ст. 131-2 Конституції України стосовно того, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, незалежно від виду судового провадження, а також залишити лише обов’язкові адвокатські послуги при захисті від кримінального обвинувачення. Окрім того, пропонується вилучити пп. 11 п. 16-1 розд. ХV «Перехідні положення» про графік початку виключно адвокатського представництва в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що метою запропонованих законопроєктом змін є забезпечення права кожного на отримання професійної правничої допомоги через скасування адвокатської монополії на надання такої допомоги, а прийняття Закону сприятиме оптимізації механізму отримання професійної правничої допомоги.
Таким чином, зазначеним законопроєктом фактично пропонується повернутися до стану, що існував у 2016 р., коли представництво в судах будь-якої інстанції могли здійснювати будь-які особи, незалежно від освіти, професії, кваліфікації. Отже, постає питання про те, чи позитивним є повернення до вільного представництва в судах, чи все ж таки елітарність професії потрібно захищати?
Слід зазначити, що у 2016 р. внесення змін до Конституції України щодо виключного права адвокатів на представництво в судах було здійснене за підтримки експертів Європейської Комісії «За демократію через право», а також Венеціанської комісії, та мало на меті підвищити якість правової професійної допомоги, яку відповідно до Конституції надає адвокатура.
До того ж такий підхід повністю відповідав європейським демократичним практикам і стандартам. Наприклад, правові системи країн Континентальної Європи передбачають переважно обов’язкову участь у процесі фахівця як передумову для ефективного судового захисту сторони. Якщо мова йде про касаційні/верховні суди, то взагалі може вимагатися представництво адвоката зі спеціальною ліцензією для роботи в судах вищої інстанції.
За таких обставин вбачається незрозумілим тлумачення поняття «професійна правнича допомога», що міститься у пояснювальній записці до законопроєкту, а також ким автори законопроєкту бачать у цьому випадку професійних правників, якщо це не адвокати?
Інше питання – оптимізація механізму отримання професійної правничої допомоги. Оновлені процесуальні кодекси України передбачають самопредставництво особи, яке йде паралельно з представництвом через адвоката. Тобто жодних обмежень права на представництво не вбачається та, навпаки, допомога фахівця (юриста-адвоката) може надаватися одночасно із самопредставництвом.
Окрім того, оновлені кодекси досі передбачають розгляд певної категорії справ, які визнані судом як малозначні, без обов’язкового представництва з боку адвокатів (очевидно, що зазначені положення також потрібно буде редагувати у разі прийняття законопроєкту №1013).
Водночас у цій ситуації є позитивні моменти. Наприклад, молоді юристи, яких тільки прийняли до лав юридичних компаній України, одразу зможуть йти працювати «в поле» разом із вже досвідченими адвокатами-професіоналами й таким чином здобувати практичні навички та досвід після отримання дипломів ВНЗ.
Що стосується «розумного бізнесу», то для найбільш ефективного захисту своїх інтересів він завжди обиратиме досвід та кваліфікацію, які є у тих професійних правників, які прийняли присягу адвоката. Непорозуміння викликає тільки непослідовність політики правових реформ в України та її залежність від конкретної політичної команди.