Зустріч головуючого у кримінальній справі із матір’ю загиблих дітей могла викликати сумніви в його неупередженості, тим самим ставлячи під сумнів неупередженість самого суду в рамах обвинувачення чоловіка у вчиненні вбивства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "За 26 років невизначеності щодо зниклого родича ЄСПЛ призначив 45 тис. євро компенсації"
Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Каррар проти Бельгії» (заява № 61344/16), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».
У грудні 2015 року суд присяжних засудив Абдельмаджіда Каррара до довічного ув’язнення за вбивство двох своїх дітей. Згодом засуджений дізнався від матері дітей, що до початку судового розгляду голова суду присяжних вирішив зв’язатися з нею по телефону, щоб домовитись про неофіційний візит до неї додому, а також те, що з цієї нагоди він висловив їй співчуття.
Тоді Каррар подав нього позов про відшкодування збитків. У своїх поясненнях голова суду присяжних зазначив, що відвідав місце злочину, аби отримати більш чітке уявлення про планування приміщення. До жінки поводився ввічливо, наскільки це відповідно за сумних обставин, і «побажав їй удачі в судовому розгляді». Демонстрування будь-якого співчуття чи співпереживання до неї він заперечив. Зрештою позов був відхилений.
Засуджений звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на упереджене ставлення голови суду присяжних у зв’язку з зустріччю з матір’ю дітей за тиждень до судового розгляду.
Суд у Страсбурзі врахував, що голова суду присяжних вирішив сам зв’язатися з матір’ю жертв по телефону та відвідав її будинок до початку судового розгляду. Він зазначив, що візит відбувся без інформування сторони захисту. За відсутності свідків суду були надані різні тлумачення характеру спілкування під час візиту.
Звичайне вираження почуттів ввічливості чи співчуття щодо цивільної сторони не можна було розглядати як відображення упередженості, але могло, навпаки, вважатись таким, що відображає людське обличчя системи правосуддя. Суд постановив, що лише на цій підставі він не міг зробити висновок про відсутність суб’єктивної неупередженості.
Проте у ЄСПЛ зауважили, що, оскільки голова ініціював зустріч, яка пройшла без свідків, існував ризик привернути критику за свої дії. Відповідно, хоча і не було продемонстровано, що він починав з упередженої думки про те, що заявник винен у злочині, за який він постав перед судом присяжних, поведінка судді могла викликати побоювання щодо відсутності неупередженості поставивши під сумнів його об’єктивну неупередженість.
Згідно з законодавством Бельгії присяжні не є професійними суддями. Суд присяжних складався з дванадцяти громадян, обраних жеребкуванням. У відповідний час присяжні наодинці обговорювали питання провини. Трьох професійних суддів, які входять до складу суду (голова та двоє інших суддів), не просили голосувати з питання провини, якщо обвинувальний вирок не був винесений більшістю – сім голосів проти п’яти. У всіх випадках професійні судді повинні були сформулювати основні підстави для рішення присяжних. За необхідності присяжні та суд разом обговорювали питання призначення покарання.
Провадження в суді присяжних було усним та змагальним. Роль голови, який керував обговоренням, включала прохання членів журі присягнути надавши їм загальні керівні вказівки для виконання своїх обов’язків, а також докладання всіх зусиль для розкриття істини.
ЄСПЛ зазначив, що у цій справі, відповідно до правил, чинних на момент судового розгляду, присяжні самостійно обговорювали провину заявника. Проте він вважає, що не слід недооцінювати роль голови. Той разом з двома іншими суддями та присяжними брав участь, перш за все, у складанні проекту рішення, в якому міститься обґрунтування вердикту присяжних, а згодом – в обговоренні та постановленні вироку..
Той факт, що національний касаційний суд визнав, що ставлення голови суду присяжних, «хоча й відкрите для критики», не складало злісний умисел чи недбалість, що гарантувало б присудження відшкодування збитків, не було вирішальним для цілей статті 6§1 Конвенції. Суд виявив, що поведінка голови могла принаймні викликати об’єктивно обґрунтовані сумніви в його об’єктивній неупередженості, тим самим поставивши під сумнів неупередженість суду присяжних під час прийняття рішення за обвинуваченнями заявника в скоєнні кримінального правопорушення. Отже, мало місце порушення статті 6§1 Конвенції.
Разом із тим, ЄСПЛ постановив, що виявлення порушення складало достатню справедливу сатисфакцію щодо будь-якої моральної шкоди, завданої пану Каррару.
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Каррар проти Бельгії» (заява № 61344/16) у перекладі члена Комісії з питань правової реформи при Президентові України, д.ю.н. Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука, к.ю.н. Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.