Починаючи з 2022 року, в Україні запрацював новий податок під кодовою назвою «податок на Google». Впровадження податкової новели викликало багато запитань і теорій, на кого зрештою впаде тягар оподаткування — великих IT-гігантів чи кінцевих споживачів? Через два роки вже можна сформулювати відповіді як на це, так й інші запитання, пов’язані з «податком на Google», тож пропоную детальніше зануритися в загадковий світ оподаткування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Спочатку слід розібратися, що це за податок взагалі. Фактично Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» від 3 червня 2021 року зобов’язав великі технологічні компанії сплачувати 20% податку на додану вартість. Новела спрямована на збільшення доходів держбюджету від ПДВ за рахунок залучення до оподаткування ПДВ нерезидентів, що надають фізособам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Під поняття «електронні» підпадають такі види послуг:
- постачання електронних примірників зображень та інформації, тобто електронних книг, підписок на журнали, фотостоків тощо;
- надання доступу до баз даних, включно з користуванням пошуковими системами та службами каталогів в інтернеті (наприклад, пошук у всім відомому Google);
- надання доступу до аудіовізуальних творів, ігор тощо (це стосується ігрових платформ і стрімінгових сервісів, таких як Steam, Netflix, AppleMusic та інших);
- надання доступу до інформаційних, комерційних, розважальних електронних ресурсів, зокрема, але не виключно, розміщених на платформах спільного доступу до інформації чи відеоматеріалів, тобто це соцмережі (наприклад, Facebook, TikTok чи YouTube);
- постачання послуг з дистанційного навчання в інтернеті, проведення та надання якого не потребує участі людини (йдеться про масові онлайн-курси);
- надання хмарної послуги, зокрема обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технологій хмарних обчислень (йдеться про хмарні сервіси та хостинги, наприклад, Dropbox);
- постачання програмного забезпечення та оновлень до нього (наприклад, Microsoft чи Adobe);
- надання рекламних послуг в інтернеті, мобільних застосунках та на інших електронних ресурсах, надання рекламного простору, зокрема шляхом розміщення банерної реклами на сайтах (наприклад, Google Ads, Facebook тощо).
Однак варто звертати увагу і на винятки, серед яких:
- послуги з розміщення, винаймання автомобілів, послуги закладів харчування з постачання продукції, послуги пасажирського транспорту та інші подібні послуги;
- постачання товарів (послуг), у складі яких є електронні послуги, якщо їхня вартість вже включена до загальної вартості таких товарів/ послуг;
- послуги з дистанційного навчання в інтернеті, якщо інтернет використовується виключно як засіб комунікації між викладачем і слухачем;
- постачання примірників творів у галузі науки, літератури і мистецтва на матеріальних носіях;
- надання консультацій електронною поштою;
- надання доступу до інтернету.
Зауважу, що вказані правила оподаткування застосовуються у випадку, якщо кінцевим споживачем послуг є саме фізична особа (так званий В2С сегмент). Окрім того, одним із вирішальних факторів для компаній буде обсяг продажів електронних послуг, який має перевищувати 1 млн грн на рік.
Додатково важливим є встановлення фактора, що кінцевий споживач перебуває саме на території України. «Податок на Google» встановлює місцеперебування із застосуванням правила місця поставки та безпосередньо залежить від засобу зв’язку, за допомогою якого буде продаватися послуга.
Перший варіант — якщо такі засоби зв’язку єфіксованими, то місцеперебуванням покупця буде визначатися країна місцеперебування провайдера телекомунікацій, послугами якого покупець скористався під час отримання електронних послуг.
Другий варіант— у випадку передачі за допомогою засобів мобільному зв’язку місцеперебуванням покупця вважається країна, яку ідентифікують за мобільним кодом країни SIM-карти, якою скористався покупець при отриманні електронних послуг.
І останній, третій варіант такої передачі — при залученні інших засобів зв’язку місцеперебуванням покупця буде вважатися країна, в якій знаходяться такі засоби зв’язку.
Проте зрештою більшість хвилює тільки одне питання — чи дійсно вказане нововведення привело до додаткових надходжень до бюджету України?
При прийнятті Закону основним аргументом влади було залучення близько 3 млрд грн лише за один рік. У реальності ж цифри виявилися навіть більшими за прогнозовані. За 2022-й надходження становили 4,3 млрд грн. Ав 2023 році «податок на Google» приніс майже 8 млрд грн. Найбільші суми до бюджету України сплатили Google, Apple, Sony, Ebay, Amazon, Meta Platforms і Netflix.
Але варто зауважити, що споживачі частково самі профінансували такі рекордні надходження. Ще на стадії прийняття Закону одним із прогнозованих ризиків було підвищення вартості послуг для кінцевих користувачів. Деякі компанії вчинили не зовсім добросовісно та збільшили вартість послуг саме на ці 20%. Зокрема, Google ще наприкінці 2021-го попередила, що з 1 січня 2022 року з усіх рекламодавців Google, які здійснюють оплату банківським переказом і мають платіжну адресу, зареєстровану в Україні, стягують податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20%. Окрім того, вартість підвищили Adobe, Meta йAmazon. Цікаво, що саме ці компанії і є найбільшими платниками, як зазначалося вище. З іншого боку, такі гіганти ринку, як Netflix і Spotify, залишили ціни незмінними.
Підсумовуючи, зауважу, що «податок на Google» є невід’ємною частиною податкового законодавства розвинених країн і вже давно напрошувався на його впровадження вУкраїні. Історично унерезидентів було мало можливостей надавати послуги кінцевим клієнтам у країні без реєстрації юрособи/ представництва, тому податкові системи країн цю тему ігнорували. Позитив такого нововведення очевидний— безпрецедентні суми надходження до бюджету. Однак більшість компаній поклали цей тягар на кінцевих споживачів шляхом підвищення цін на свої послуги, а отже, питання потребує додаткового втручання законодавців і врегулювання цього питання. Процес удосконалення податкової системи України триває кожен день, тому тримаємо руку на пульсі та намагаємося передбачити, яка чергова новела спростить наше життя… або навпаки.