16 травня 2024, 11:35

Чи є неформальні платежі пацієнтів корупцією?

Олексій Харитонов
Олексій Харитонов адвокат, юридичний радник БФ «Здорові рішення»

За даними ВООЗ, частка out of pocket payments (неформальних платежів пацієнтів) становить орієнтовно 47%.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Чи є це корупцією та чи несуть звичайні лікарі відповідальність за це? Ми спробували розібратися в цьому питанні.

Чи є неформальні платежі корупцією?

У Законі України «Про запобігання корупції», а саме у ст. 23 «Обмеження щодо одержання подарунків», заборону одержувати подарунки встановлено тільки для осіб, зазначених у пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Ними є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, й особи, які до них прирівнюються. Прийняття та одержання подарунків іншими особами перебуває поза сферою регулювання антикорупційного законодавства. Тобто медичні працівники можуть бути суб’єктами антикорупційного законодавства тільки в тому разі, якщо вони є службовими особами (наприклад, головний лікар, завідувач відділення) або надають публічні послуги (лікар — судовий експерт). Суб’єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків», можуть бути лише особи, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції». На лікарів, медсестер і санітарок, які виконують свої професійні або виробничі функції, положення зазначених вище нормативно-правових актів не поширюються, а отже, жодних обмежень щодо одержання ними подарунків немає. Так само на лікарів, які не є службовими особами, не поширюються обмеження щодо розміру подарунка.

Водночас медичні працівники, які не є службовими особами, можуть нести відповідальність за одержання неправомірної вигоди. Аналіз Єдиного реєстру судових рішень показує, що найчастіше вони притягуються до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 354 («Підкуп працівника підприємства, установи чи організації»)[1] та ч. 3 ст. 368-4 («Підкуп особи, яка надає публічні послуги»)[2].

Головними ознаками подарунка, що відрізняють його від неправомірної вигоди, є такі:

1) добровільність;

2) час надання подарунка (після надання послуги);

3) відсутність взаємообумовленості;

4) ініціатором подарунка є пацієнт;

5) навіть якщо подарунок очікується, він не вимагається (лікар сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов’язків; подарунок не є причиною певної поведінки особи).

Тобто якщо надання медичної допомоги ставлять під умову перерахування коштів до благодійного фонду чи вимагають оплатити ліки, які входять до пакета НСЗУ, то за це лікар може нести кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 354 КК України. Водночас потрібно пам’ятати, що надавач (лікарня) не має права висувати незаконну вимогу щодо оплати за надані медичні послуги, зокрема оплату лікарських засобів і медичних виробів, що входять до програми медичних гарантій і які надаються пацієнту безоплатно згідно з цим договором, пацієнтами (іншими особами, пов’язаними з пацієнтами) в будь-якій формі, яка є попередньою чи наступною умовою для отримання пацієнтами медичних послуг, що надаються згідно з цим договором, і повинен здійснювати контроль за тим, щоб працівники надавача та підрядники не вимагали від пацієнтів таку винагороду. Порушення зазначених вимог є підставою для притягнення до відповідальності надавача у порядку, передбаченому законом та цим договором[3]. Наприклад, за окремих обставин, негативними наслідками для надавача може бути повернення коштів замовнику, що сплачені за відповідні послуги. 


[3] П. 36 Типової форми договору в редакції Постанови КМ №134 від 27 лютого 2019 року; зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №1073 від 27 листопада 2019 року, №65 від 5 лютого 2020 року — діє до 31 березня 2021 року з урахуванням змін, внесених Постановою КМ №1299 від 21 грудня 2020 року, №1166 від 25 листопада 2020 року; зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №820 від 9 серпня 2021 року — щодо набрання чинності змін див. п. 2 Постанови; в редакції Постанови КМ №1067 від 6 жовтня 2021 року; зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №1168 від 10 листопада 2021 року, №1268 від 4 листопада 2022 року, №1093 від 17 жовтня 2023 року, №1139 від 20 жовтня 2023 року — застосовується з 1 вересня 2023 року.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати