Ніщо в Україні не є таким же далеким від стабільності, як судова система. Реформа судочинства — обов’язковий пункт програми реформ будь-якого Президента, і хоча запропонована В. Зеленським програма називається «Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021–2023 роки» (далі — Стратегія), всі ми розуміємо, що йдеться не про розвиток діючої системи, а про чергову її реформу, адже про пріоритетність цього напряму Глава держави говорив не раз.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Стратегія не містить конкретних планів і лише окреслює напрями реформування. Конкретні ж дії, заходи і навіть завдання має визначити комісія з питань правової реформи. В цілому ж за змістом Стратегія — скоріше про «за все хороше, проти всього поганого».
З плюсів відзначу окреслені напрями на діджиталізацію та удосконалення інституту адвокатури. Цікаво виглядає ідея встановлення для окремих категорій справ обов'язкової медіації, але оскільки для її впровадження потрібні зміни до Конституції, практична реалізація цього положення дуже сумнівна.
Занепокоєння викликає ідея щодо нової «судової карти», що передбачає перехід до моделі: одна область — один апеляційний суд, у складі якого будуть утворюватися палати з розгляду кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справ. Навряд чи судовій системі піде на користь чергове перетасування суддів та будівель, тип паче, що проблематику в цьому питанні взагалі важко знайти.
Головне, що хотілося б бачити, — це вирішення питання фінансування судової влади і тим самим підвищення її незалежності. Однак Стратегія в цьому контексті містить настільки загальні й розмиті поняття, так що оцінити їх користь досить складно.