Державній Укрпошті незабаром можуть дозволити стати квазібанком через фактично надання банківських послуг на підставі окремої ліцензії, але без дотримання всіх тих жорстких вимог щодо нормативів, капіталу, управління ризиками, технічного забезпечення тощо, які висувають до банків. Це передбачено ухваленим Верховною Радою України в першому читанні законопроектом №2788-д, який готується до другого читання й схвалення в остаточній редакції.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Рішення дуже сумнівне з багатьох причин. Насамперед щодо його відповідності чинному українському законодавству, яке з кожним таким новим законом дедалі більше втрачає баланс, стає ще проблемнішим і суперечливим. Водночас порушується один із основних принципів правової держави - принцип правової визначеності.
Адже що банк робить банком? Якщо вірити спеціальному закону (Закон України «Про банки і банківську діяльність»), то це виняткове право на підставі банківської ліцензії надавати банківські послуги. У ст. 1 цього законодавчого акту подане чітке визначення банку, згідно з яким «банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків». Якщо у тебе банківська ліцензія, то ти банк, якщо немає ліцензії, та відібрали, то ти хто завгодно, але не банк.
Тоді постає питання: а чи може особа, не будучи банком, здійснювати банківську діяльність? Ні, адже, за законом, право на надання банківських послуг - це виняткове право банків. Якщо маєш банківську ліцензію, то це означає, що ти є банком і можеш приймати вклади. Не маєш банківської ліцензії, - тоді ти не банк і не можеш надавати банківських послуг. А на питання, що ж належить до банківських послуг, дає відповідь ст. 47 Закону про банки, згідно з якою до банківських послуг належать:
• залучення у вклади (депозити) коштів і банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;
• відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, числі зокрема, в банківських металах, і рахунків умовного зберігання (ескроу);
• розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів і банківських металів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик
Тому формально, з огляду на вимоги банківського законодавства, ані Укрпошта, ані будь-який інший суб'єкт господарювання, який не має статусу банку і банківської ліцензії, не має права надавати банківські послуги.
Проте і банківська ліцензія, і право називатися банком даються не просто так. Для того щоб, отримавши банківську ліцензію, стати банком і мати виняткове право на надання відповідних послуг, потрібно дотримуватися обов'язкових вимог до капіталу, ліквідності, ризиків, корпоративного управління, управління ризиками та комплаєнс, інформаційної безпеки, мати відповідні внутрішні процедури для кожного виду діяльності, кваліфікований персонал, обладнання, спеціальний софт. Також потрібно дотримуватися вимог до рівня укріплення відділень, сховищ і касових вузлів тощо.
Інакше кажучи, щоб надавати банківські послуги і вести банківську діяльність, потрібно бути банком, а не поштою чи магазином.
Із цієї ж причини пропозиція дозволити Укрпошті фактично провадити банківську діяльність без банківської ліцензії та без дотримання вимог, які висувають до банків, призводить до порушення конкуренції - і не тільки що до фінустанов, які мають дотримуватися підвищених вимог для аналогічної діяльності. Укрпошта цим рішенням отримує неконкурентні переваги щодо будь-якого іншого поштового оператора, який уже здійснює аналогічну діяльність і міг би планувати розширення своєї клієнтської бази за рахунок збільшення своєї присутності в сільських регіонах.
На мій погляд, захищаючи запропонований законопроект, його автори спекулюють на темі недостатнього рівня проникнення фінансових послуг серед сільського населення, порівнюючи нашу країну з Угандою і Габоном. Давайте розберемося, чи дійсно це так і чи є видача банківської ліцензії Укрпошті єдиною можливістю підвищити рівень забезпечення сільського населення фінпослугами.
З одного боку, у селах справді практично немає банківських відділень. Хоча в селі, де я живу, є банківське відділення Ощадбанку, який розташований із тією ж Укрпоштою в одній будівлі. З другого боку, офіційні дослідження за рівнем проникнення фінпослуг, напевно, не враховують шкільних зошитів у місцевих сільпо, за якими давно і масово відпускають продукти односельчанам у борг. А це, строго кажучи, фінансова послуга. Поточна діяльність Укрпошти й без банківських ліцензій дозволяє виконувати через неї оплату комунальних послуг у селі.
Я теж так іноді плачу за газ і електрику. Це загалом покриває практично всі основні базові потреби у фінансових послугах сільського населення. Особливо просунуті користувачі давно мають карти ПриватБанку й освоїли сервіс Приват24. На тому ж базарі за продукти давно можна розрахуватися безготівково переказом із карти на карту в Приват24. Подальше просування фінпослуг суттєво обмежується відсутністю якісного мобільного зв'язку, не кажучи вже про інтернет. Як без цього Укрпошта збирається, крім поштових, надавати ще й фінансові послуги, незрозуміло. Відправляти файли голубиною поштою? Возити флешки на велосипедах?
А чи є видача обмеженої банківської ліцензії Укрпошті єдиною можливістю підвищити рівень забезпечення сільського населення фінпослугами? Звісно, ні. Є (і досить багато) альтернативні можливості, які гальмує неадекватність регулювання. Наприклад, Укрпошта розвозить величезні суми готівки звичайними листоношами на велосипедах або взагалі пішки через ліс. Проте банки в таких самих умовах зобов'язані користуватися інкасаторськими броньовиками. Зрозуміло, що везти 50 тис. грн на все село в інкасаторському броньовику нерентабельно, але й перевозити цю суму у звичайній сумці одного листоноші (якими, зазвичай, працюють жінки), коли всьому селу відомо, що, коли й кому вона возить, – це інша крайність.
Аналогічна ситуація й із відділеннями. Банківські – зарегульовані «від і до», тому нерентабельні в селах. На поштових часто-густо немає навіть комп'ютерів. Як цьому за таких умов Укрпошта збирається надавати ще й фінансові послуги без багатомільярдних інвестицій в інфраструктуру і чи окупляться такі інвестиції взагалі?
Тоді я не розумію, чому ніхто не дивиться на слушні альтернативи, спрощуючи можливості для надання фінпослуг, наприклад, банками? Яку реальну мету має цей законопроект? Зайняти менеджмент Укрпошти черговими багатомільярдними проєктами, під які він точно прийде просити грошей у держави чи вирішити питання з проникненням фінпослуг у селах (а це неможливо без розвитку інфраструктури (дороги, зв'язок, транспорт)?
І, зрештою, я не розумію стратегії щодо держпідприємств на рівні держави і вже дуже набридло це впадання з однієї крайності в іншу. Ми згодні, що держава – поганий керманич, і тому все максимально треба приватизувати? Тоді навіщо збільшуємо частку держбізнесу в економіці? Навіщо нам п'ятий (!) квазідержбанк, якщо ми з першими чотирма не знаємо, що робити?
Скільки разів протягом останніх чотирьох років були переписані стратегії, як зміщувалися терміни їх приватизації, взагалі плани держави, який їх прогрес, зокрема, й у роботі з NPL. Чи важливо що він формально не називатиметься банком і, провадячи банківську діяльність, не буде зобов'язаний дотримуватися обов'язкових вимог до банків (що ще гірше)?
Гаразд, ми не можемо наразі повністю приватизувати Укрпошту з огляду на навантажені на неї соціальні функції. Тоді навіщо розширюємо їй сферу діяльності, що точно потребуватиме додаткового фінансування з бюджету коштами платників податків?
Концепція змінилася, і держбізнес може бути ефективним? Тоді покажіть цю ефективність на прикладі Укрпошти. Де її успіх у поштових послугах? Які у нас очікування, що збиткова, із поганим сервісом пошта, яка програла ринок своїм конкурентам у всіх перспективних ринкових нішах, стане хорошим квазібанком?
На чому ґрунтується цей оптимізм? Якщо це бізнес, то де тут бізнес-підхід? Де прогноз у цифрах за необхідними інвестиціями в інфраструктуру, розрахунок їх окупності, прогноз джерел фінансування тощо? Вочевидь, що в такому випадку починати вирішувати це питання треба із захисту менеджментом реального бізнес-плану, якого немає, а не з сумнівних законодавчих новацій.
Паралельно ніщо не заважає проводити дерегулювання, знімаючи законодавчі перепони для спрощеного надання фінансових послуг сільському населенню іншими суб'єктами, насамперед банками.
На мій погляд, захищаючи запропонований законопроект, його автори спекулюють на темі недостатнього рівня проникнення фінансових послуг серед сільського населення, порівнюючи нашу країну з Угандою і Габоном. Давайте розберемося, чи дійсно це так і чи є видача банківської ліцензії Укрпошті єдиною можливістю підвищити рівень забезпечення сільського населення фінпослугами.
З одного боку, у селах справді практично немає банківських відділень. Хоча в селі, де я живу, є банківське відділення Ощадбанку, який розташований із тією ж Укрпоштою в одній будівлі. З другого боку, офіційні дослідження за рівнем проникнення фінпослуг, напевно, не враховують шкільних зошитів у місцевих сільпо, за якими давно і масово відпускають продукти односельчанам у борг. А це, строго кажучи, фінансова послуга. Поточна діяльність Укрпошти й без банківських ліцензій дозволяє виконувати через неї оплату комунальних послуг у селі.
Я теж так іноді плачу за газ і електрику. Це загалом покриває практично всі основні базові потреби у фінансових послугах сільського населення. Особливо просунуті користувачі давно мають карти ПриватБанку й освоїли сервіс Приват24. На тому ж базарі за продукти давно можна розрахуватися безготівково переказом із карти на карту в Приват24. Подальше просування фінпослуг суттєво обмежується відсутністю якісного мобільного зв'язку, не кажучи вже про інтернет. Як без цього Укрпошта збирається, крім поштових, надавати ще й фінансові послуги, незрозуміло. Відправляти файли голубиною поштою? Возити флешки на велосипедах?
А чи є видача обмеженої банківської ліцензії Укрпошті єдиною можливістю підвищити рівень забезпечення сільського населення фінпослугами? Звісно, ні. Є (і досить багато) альтернативні можливості, які гальмує неадекватність регулювання. Наприклад, Укрпошта розвозить величезні суми готівки звичайними листоношами на велосипедах або взагалі пішки через ліс. Проте банки в таких самих умовах зобов'язані користуватися інкасаторськими броньовиками. Зрозуміло, що везти 50 тис. грн на все село в інкасаторському броньовику нерентабельно, але й перевозити цю суму у звичайній сумці одного листоноші (якими, зазвичай, працюють жінки), коли всьому селу відомо, що, коли й кому вона возить, – це інша крайність.
Аналогічна ситуація й із відділеннями. Банківські – зарегульовані «від і до», тому нерентабельні в селах. На поштових часто-густо немає навіть комп'ютерів. Як цьому за таких умов Укрпошта збирається надавати ще й фінансові послуги без багатомільярдних інвестицій в інфраструктуру і чи окупляться такі інвестиції взагалі?
Тоді я не розумію, чому ніхто не дивиться на слушні альтернативи, спрощуючи можливості для надання фінпослуг, наприклад, банками? Яку реальну мету має цей законопроект? Зайняти менеджмент Укрпошти черговими багатомільярдними проєктами, під які він точно прийде просити грошей у держави чи вирішити питання з проникненням фінпослуг у селах (а це неможливо без розвитку інфраструктури (дороги, зв'язок, транспорт)?
І, зрештою, я не розумію стратегії щодо держпідприємств на рівні держави і вже дуже набридло це впадання з однієї крайності в іншу. Ми згодні, що держава – поганий керманич, і тому все максимально треба приватизувати? Тоді навіщо збільшуємо частку держбізнесу в економіці? Навіщо нам п'ятий (!) квазідержбанк, якщо ми з першими чотирма не знаємо, що робити?
Скільки разів протягом останніх чотирьох років були переписані стратегії, як зміщувалися терміни їх приватизації, взагалі плани держави, який їх прогрес, зокрема, й у роботі з NPL. Чи важливо що він формально не називатиметься банком і, провадячи банківську діяльність, не буде зобов'язаний дотримуватися обов'язкових вимог до банків (що ще гірше)?
Гаразд, ми не можемо наразі повністю приватизувати Укрпошту з огляду на навантажені на неї соціальні функції. Тоді навіщо розширюємо їй сферу діяльності, що точно потребуватиме додаткового фінансування з бюджету коштами платників податків?
Концепція змінилася, і держбізнес може бути ефективним? Тоді покажіть цю ефективність на прикладі Укрпошти. Де її успіх у поштових послугах? Які у нас очікування, що збиткова, із поганим сервісом пошта, яка програла ринок своїм конкурентам у всіх перспективних ринкових нішах, стане хорошим квазібанком?
На чому ґрунтується цей оптимізм? Якщо це бізнес, то де тут бізнес-підхід? Де прогноз у цифрах за необхідними інвестиціями в інфраструктуру, розрахунок їх окупності, прогноз джерел фінансування тощо? Вочевидь, що в такому випадку починати вирішувати це питання треба із захисту менеджментом реального бізнес-плану, якого немає, а не з сумнівних законодавчих новацій.
Паралельно ніщо не заважає проводити дерегулювання, знімаючи законодавчі перепони для спрощеного надання фінансових послуг сільському населенню іншими суб'єктами, насамперед банками.