 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Закон можна вважати якісним у тому випадку, якщо смисл його є точним, якщо вимоги його справедливі, якщо він формує чесноти в громадян».
Ф. Бекон
В Україні 24 лютого 2022 року був введений правовий режим воєнного стану у зв’язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Читайте також: «Проблематика застосування підприємствами окремих норм трудового законодавства у воєнний час (Частина 2)»
З метою врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником і роботодавцем в умовах воєнного часу був прийнятий, зокрема, Закон від 15 березня 2022 року №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону введений новий інститут організації трудових відносин — призупинення дії трудових відносин — тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку зі збройною агресією проти України, що унеможливлює виконання обома сторонами трудових відносин обов’язків, передбачених трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору можливе не більше, ніж на період дії воєнного стану, і у разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Формулювання цієї норми дає розуміння щодо трьох моментів:
-
умов для призупинення дії трудового договору;
-
строку, на який можливе його призупинення;
-
можливості поновлення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану, якщо у роботодавця з’явилася необхідність, щоб працівники стали до роботи.
Коментуючи Закон України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», Міністерство економіки України також зазначило, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором (роботодавцю — надавати роботу, працівникові — виконувати роботу).
З огляду на зазначене вище сутність проблеми зводиться до того, що за умови єдиної (одночасно для обох сторін) підстави для призупинення дії трудового договору та строку призупинення відповідно і підставами відновлення роботодавцем дії трудових договорів з працівниками є лише дві умови:
-
припинення або скасування воєнного стану;
-
поява можливості в обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором (у роботодавця — надавати роботу, у працівника — виконувати роботу).
Попри спроби законодавця охопити всі моменти та врегулювати всі особливості трудових відносин працівників у період дії воєнного стану, на практиці виникає багато питань щодо обов’язків роботодавця під час призупинення дії трудових договорів та реалізації прав працівників (зокрема отримання допомоги по вагітності та пологах і оформлення відпустки по вагітності та пологах).
Народження дитини є важливою та хвилюючою подією. А допомога по вагітності та пологах в умовах сьогодення є певною фінансовою підтримкою для майбутньої матері.
Норми ст. ст. 22, 24 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» закріплюють, що допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах призначається застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом.
Згідно зі ст. ст. 15, 18 зазначеного Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу).
Отже, законодавством встановлено, що відповідні страхові виплати здійснюються для повної або часткової компенсації втрати заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка після настання страхового випадку, пов’язаного з тимчасовою втратою працездатності, не може продовжувати працювати.
Якщо повернутися до положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX, то відшкодування заробітної плати, гарантійних і компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Окрім того, під час призупинення дії трудового договору єдиний внесок за працівника роботодавцем не сплачується та відсутній факт втрати заробітку працівником.
Неможливо виплатити працівнику матеріальне забезпечення у зв’язку з вагітністю та пологами без попереднього надання працівнику відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі медичного висновку відповідно до ст. 17 Закону України «Про відпустки». Але за своєю правовою природою призупинення дії трудового договору унеможливлює виконання обома сторонами трудових відносин обов’язків, передбачених трудовим договором, до яких відноситься і обов’язок роботодавця надавати передбачені законом відпустки.
З огляду на зазначене вище вбачається, що законодавець не визначив порядок дій роботодавця щодо реалізації прав на страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, зокрема допомоги по вагітності та пологах працівницям, з якими призупинено дію трудових відносин.
Адже щоб у роботодавця виникла можливість надати працівниці відпустку по вагітності та пологах, відобразити цей вид відсутності у табелі обліку робочого часу як відпустку й оформити заяву-розрахунок до Пенсійного фонду України на виплату допомоги, трудовий договір повинен бути поновлений.
Водночас, як зазначалося вище, підставою для поновлення трудових відносин відповідно до аналізу діючої норми права може бути лише:
-
поява можливості у сторін трудових відносин виконувати обов’язки, що наразі є неможливим для зруйнованих підприємств або тих, які знаходяться на тимчасово окупованій території;
-
закінчення воєнного стану.
Інші підстави для поновлення дії трудового договору, зокрема і необхідність надання працівнику соціальних гарантій, наразі відсутні.
Не додає розуміння в питанні можливих дій роботодавця і позиція державних органів.
Ще у липні 2023 року Державна служба України з питань праці зазначала, що для отримання допомоги по вагітності та пологах відповідним працівникам необхідно звернутися безпосередньо до Пенсійного фонду України, який відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року №8 «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб» зобов’язаний здійснити виплату відповідної допомоги без формування роботодавцем заяв-розрахунків, а роботодавець зі свого боку нічого не зобов’язаний робити в цій ситуації.
Однак вже у грудні 2023 року Державна служба України з питань праці змінила свою позицію та вважає, що при настанні страхового випадку з причиною непрацездатності «Вагітність та пологи» під час призупинення дії трудового договору страхувальник на підставі листка непрацездатності зобов’язаний призначити, нарахувати допомогу по вагітності та пологах і подати в один зі способів, визначених постановою правління Пенсійного фонду України від 21 грудня 2022 року №28, заяву-розрахунок для отримання фінансування від Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України вважає, що безпосередньо роботодавець повинен формувати заяви-розрахунки, не зважаючи на призупинену дію трудових договорів, і що сам факт появи листка непрацездатності автоматично поновлює дію трудових договорів.
Міністерство економіки України лише зазначає, що трудові відносини під час призупинення дії трудового договору не припиняються, і таким працівникам не заборонено скористатися відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами.
Отже, позиція державних органів з цього питання є неоднозначною та містить поверхневу, загальну інформацію, що не ґрунтується на положеннях норми права, якою врегульовані питання призупинення та поновлення дії трудових договорів, і не розв’язує проблему фактично непрацюючих підприємств у ситуації, що склалася, та не врегулює прогалини у законодавстві.
Сутність викладеного вище зводиться до того, що введення в державі режиму воєнного стану є об’єктивною обставиною, яка, безумовно, чинить вплив на господарську діяльність підприємств і трудові відносини. У зв’язку з цим надзвичайно важливим є поглиблений аналіз проблематики та особливостей застосування такого інституту, як призупинення дії трудових договорів і його наслідків.
Окрім стандартних основних ризиків можливого порушення норм трудового законодавства, що можуть виникнути в подібних ситуаціях, є ще додаткові похідні ризики.
Уявімо таку ситуацію. На промисловому підприємстві, яке залишилося на окупованій території та втратило доступ до виробничих потужностей, працювало 5000 працівників, у зв’язку із неможливістю обох сторін виконувати роботу були призупинені трудові договори зі всіма працівниками. У випадку відновлення дії трудових договорів працівницям на підставі листків непрацездатності для надання відпусток по вагітності та пологах і оформлення заяв-розрахунків до Пенсійного фонду України на виплату страхових виплат з метою уникнення дискримінації інших працівників, з якими призупинено дію трудових договорів та які мають належним чином підтверджену тимчасову непрацездатність (внаслідок загального захворювання або травми тощо), роботодавець буде змушений час від часу відновлювати дію трудових договорів абсолютно по усіх 5000 працівників і як наслідок:
-
доведеться оплачувати перші п’ять днів тимчасової непрацездатності;
-
надавати працівникам оплачувані відпустки за їх зверненням.
Але тоді вже постає питання, наскільки це справедливо щодо осіб, які продовжують працювати, коли працівники, які фактично не працюють, оскільки знаходяться у призупинених трудових договорах, будуть отримувати ті самі соціальні гарантії, як і ті, хто фактично працюють, та потребують компенсації втрати заробітку та необхідності відпочинку.
Тому важливим аспектом є врегулювання соціальних гарантій для працівників у період призупинення дії трудових договорів, в іншому випадку, без законодавчого врегулювання цих питань, відповідні прогалини у законодавстві кожного разу будуть призводити до необхідності звернення осіб до судових органів для захисту своїх прав та інтересів.
Таке врегулювання можливе шляхом доповнення ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідними положеннями щодо реалізації працівниками соціальних прав, зокрема і допомоги по вагітності та пологах:
-
щодо відсутності у роботодавця обов’язку надання будь-яких відпусток під час призупинення дії трудового договору, окрім відпусток у зв’язку із вагітністю та пологами;
-
що у разі настання страхового випадку отримання застрахованими особами відповідного виду соціальних виплат та надання їм соціальних послуг, зокрема у зв’язку із вагітністю та пологами, здійснюється уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за безпосереднім зверненням застрахованої особи (без участі роботодавця).
Розв’язання цього питання на законодавчому рівні внесе ясність у механізм реалізації відповідних гарантій для працівників (зокрема допомоги по вагітності та пологах у період призупинення дії трудових договорів) і надасть можливість роботодавцям однаково регулювати відносини з усіма працівниками, з якими призупинено дію трудових відносин, водночас не позбавляючи цю категорію застрахованих осіб прав на отримання допомоги по вагітності та пологах.
Окрім того, запропоновані зміни у законодавстві у подальшому при репараціях дозволять покласти відповідні компенсаційні виплати на державу, що здійснює збройну агресію проти України.