 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Легше складати закони, ніж виконувати їх»
Наполеон I Бонапарт
Положенням ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Читайте також: «Проблематика застосування підприємствами окремих норм трудового законодавства у воєнний час (Частина 1)»
Враховуючи реалії нашого життя, питання притягнення роботодавців до відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю є актуальним і болючим для великої кількості підприємств, установ, організацій, зокрема підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Ця стаття присвячена висвітленню проблематики, що наразі наявна під час виконання роботодавцями нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю під час призупинення з працівниками дії трудових договорів, а актуальність статті зумовлена відсутністю єдиної практики та необхідністю захисту прав роботодавця.
Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату від 28 вересня 2005 року №286 (далі — Інструкція №286) передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з’явилися або не з’явилися на роботу (п. 3.2).
Відповідно до п. 2.3. Інструкції №286 в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.
Проблематика цього питання полягає у тому, що в переліку п. 2.5 Інструкції №286 працівників, які були тимчасово відсутні, не зазначені працівники з призупиненими трудовими договорами. Також в п. 2.6 Інструкції №286 цієї категорії немає серед тих, хто не включається до облікової кількості штатних працівників.
Перед роботодавцями постає цілком логічне запитання: чи потрібно враховувати кількість працівників, з якими призупинена дія трудових договорів, під час розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників?
На прикладі підприємства, виробничі потужності якого залишилися на окупованій території і яке фактично не працює, можна розглянути, як працює зазначена Інструкція.
Наприклад, середньооблікова кількість працівників становить 10 000, з них із 9996 працівниками призупинена дія трудових договорів, зокрема з особами з інвалідністю.
Фактично на підприємстві сьогодні працюють (тобто виконують трудові функції) чотири особи, які виконують суто управлінські функції.
З урахуванням наявного нормативу в 4% для осіб з інвалідністю має бути створено 400 робочих місць, що в поточних реаліях для підприємства в окупації є просто нездійсненним.
Середньорічна заробітна плата працівника на підприємстві становить 200 000 грн.
Отже, нескладно полічити, що за виконання нормативу робочих місць для інвалідів за 2023 рік підприємству можуть нарахувати санкції у розмірі 80 млн грн.
І це ми з вами розглядаємо тільки одне підприємство, аналогічна проблема є на усіх підприємствах, виробничі потужності яких наразі перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Позиція державних і судових органів
Державна служба України з питань праці роз’яснює, що «не передбачено зарахування до облікової кількості працівників, з якими призупинили дію трудового договору».
Державна служба статистики України зазначає, що «по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною, працівників із призупиненими ТД не слід відображати в показниках щодо руху кадрів та робочого часу».
Суди першої інстанції поки що виносять протилежні за змістом рішення.
Так, Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 7 серпня 2023 року написав, що оскільки територія, на якій знаходилося підприємство, була окупована, то це підприємство втратило можливість найняти осіб з інвалідністю на створені робочі місця.
А Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 4 серпня 2023 року навпаки написав, що «до середньооблікової чисельності штатних працівників враховуються мобілізовані особи та працівники, трудові договори з якими були призупинені».
Запорізький окружний адміністративний суд у рішенні від 16 жовтня 2023 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, висловив протилежну позицію щодо зазначеного вище судового рішення, а саме, що «п.п. 2.4 та 2.5 Інструкції №286 не містять таку категорію, як працівники, які мобілізовані та з якими призупинили дію трудового договору. Тому працівників, з якими призупинили дію трудових договорів, включають до облікової чисельності штатних працівників, але не включають до середньооблікової, а відтак і до нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, мобілізовані працівники, хоча і відображені в звітах, оскільки їм нараховувалась збережена заробітна плата в силу закону, не враховуються в середньооблікову чисельність працівників, оскільки на виконують трудові функції на підприємстві. Аналогічні обставини і по працівниках за призупиненими договорами».
Отже, позиція державних органів з цього питання є неоднозначною та відрізняється від наявної судової практики, яка різниться між собою.
Також розглянемо іншу ситуацію, яка може вплинути на виконання підприємствами нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності працівників за рік.
П. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 року №390 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану» доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 року №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України». Зокрема, п. 3 закріпили, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317.
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У разі, коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, її індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.
З аналізу зазначеної норми можна дійти висновку, що повторний огляд осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів, строк яких припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення осіб з інвалідністю лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу.
Проте на практиці роботодавець не має змоги перевірити, чи мала особа з інвалідністю можливість пройти повторний огляд, і чи мала ЛКК можливість направити таку особу на МСЕК.
Позиція державних і судових органів
Міністерство охорони здоров’я України інформує, що: «Враховуючи положення абз. 4 п. 3 Постанови №225 та за відсутності в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, Пенсійному фонді України інформації про прийняття МСЕК/ЛКК рішення про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, відсотка втрати працездатності повнолітнім особам і дітям, слід вважати, що відповідна інвалідність зазначеним особам продовжена до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. За такою особою зберігаються усі соціальні виплати. Додаткових документів чи інших записів в існуючих довідках не проводиться».
Суди першої та апеляційної інстанцій у більшості випадків задовольняють позовні вимоги осіб, яким органами Пенсійного фонду України або соціального захисту населення було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності (або припинено виплату пенсії по інвалідності) та/або інших соціальних виплат/пільг на підставі наданих ними виписок з акту огляду МСЕК (строк інвалідності за якими закінчився), обґрунтовуючи тим, що «оскільки повторний огляд позивача припав на період дії воєнного стану, інвалідність позивача вважається продовженою» (рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 березня 2023 року №560/12932/22; Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2023 року №420/10334/23; Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2023 року №200/4732/22).
Однак є суди, які звертають увагу на те, що єдиною умовою перенесення повторного огляду, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування, є неможливість направлення осіб з інвалідністю ЛКК на МСЕК (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року №380/8316/23), обґрунтовуючи це тим, що якщо ЛКК та МСЕК працюють у звичайному (або спрощеному) режимі на території, де проживає особа, і така особа зверталася до ЛКК з бажанням пройти повторний огляд і не отримала відмову від ЛЛК про неможливість направлення її на такий огляд, то вважається, що така особа має можливість пройти повторний огляд щодо підтвердження інвалідності, а тому відсутня та єдина умова перенесення повторного огляду, передбачена п. 3 Постанови №225.
Що стосується позиції Пенсійного фонду України, яка прослідковується у зазначених вище судових рішеннях, то його територіальні органи, зокрема, навіть за відсутності у них інформації про прийняття МСЕК/ЛКК рішення про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, припиняють виплату пенсії по інвалідності особам з інвалідністю внаслідок закінчення строку дії довідки МСЕК та рекомендують їм для забезпечення подальшої виплати пенсії пройти повторний огляд медико-соціальної експертизи та отримати довідку МСЕК, якою буде продовжено строк дії медичних документів.
Тобто позиція державних органів з цього питання знову-таки є неоднозначною та різниться між собою.
Аналізуючи все зазначене, можна дійти висновку про відсутність законодавчо визначеного механізму підтвердження факту неможливості направлення осіб з інвалідністю ЛКК на повторний огляд на МСЕК під час дії воєнного стану.
І це лише одна сторона медалі.
Якщо подивитися на це питання з іншого боку, то можна побачити ризики, які виникають для роботодавця внаслідок неможливості визначити строк дії довідки МСЕК особи, повторний огляд якої припав на період дії воєнного стану на території України.
Так, відповідно до ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для підприємств, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41% визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
Нарахування єдиного внеску в розмірі 8,41% здійснюється з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК) та закінчується датою припинення інвалідності (підп. 5 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449).
В індивідуальних податкових консультаціях від 27 квітня 2023 року №1031/ІПК/99-00-24-03-03-06 та від 19 жовтня 2023 року №3660/ІПК/99-00-24-03-03-06 Державна податкова служба України зазначила, що ставка єдиного внеску у розмірі 8,41% застосовується юридичною особою-роботодавцем до суми нарахованої заробітної плати, нарахованої на користь працівника, який є особою з інвалідністю, за умови підтвердження таким працівником своєї інвалідності шляхом надання завіреної копії довідки МСЕК.
Водночас щодо питання подовження строку дії довідки МСЕК, термін дії якої закінчився в період воєнного стану на території України, Державна податкова служба України рекомендує звернутися до Міністерства охорони здоров’я України.
Отже, неврахування підприємством особи з інвалідністю, дія довідки МСЕК якої закінчилася в період воєнного стану на території України, в 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік може призвести до:
-
автоматичного збільшення розміру єдиного внеску для підприємства на такого працівника з 8,41% до 22%;
-
невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (за винятком випадку, коли підприємство перевищує норматив), що потягне за собою накладення адміністративно-господарських санкцій.
Однак врахування підприємством особи з інвалідністю, дія довідки МСЕК якої закінчилася в період воєнного стану на території України, в 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік може призвести до:
-
донарахування з боку податкових органів ЄСВ за такого працівника до розміру 22% з дати закінчення строку довідки МСЕК до дати одержання нової довідки МСЕК з накладенням відповідних санкцій;
-
неврахування такої особи Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю під час формування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за відповідний рік, що призведе до необхідності відстоювання позиції підприємства в суді, тоді як судова практика з цього питання має суперечливий характер.
Сутність викладеного вище зводиться до того, що без законодавчого врегулювання цих питань відповідні прогалини у законодавстві будуть призводити до необхідності кожного разу звертатися до судових органів для захисту свої прав та інтересів.
«Якщо бажаєш, щоб світ змінився — стань цією зміною»
Махатма Ганді
Враховуючи зазначене, з метою захисту прав роботодавців під час обчислення та виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю та усунення прогалин окреслені проблемні питання необхідно розв’язати на законодавчому рівні шляхом:
-
внесення змін до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 щодо виключення з облікової кількості штатних працівників тих, з якими призупинені трудові договори, мобілізованих працівників, а також тих, хто перебуває у відпустках без збереження заробітної плати у зв’язку із військовою агресією проти України;
-
внесення змін до Постанову Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 року №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» щодо чіткого визначення механізму підтвердження факту неможливості направлення осіб з інвалідністю ЛКК на повторний огляд на МСЕК під час дії воєнного стану.