Для дітей, які з тих чи інших причин виховуються без батьків, держава передбачила низку пільг та гарантій для їхнього повноцінного розвитку. Окрім того, що ці пільги існують на папері, важливо їх знати та уміти вчасно використати. Де закріплені права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як набути такого статусу та якими пільгами можуть скористатися діти, які виховуються без батьків, – читайте у матеріалі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За даними Національної соціальної сервісної служби, 2021 році над 33 598 дітьми було встановлено опіку чи піклування. У 2022 році ця цифра зросла на 6622 – загальна кількість дітей під опікою та піклуванням сягнула 40 220. А за І квартал 2023 року 29 847 дітей отримали офіційного опікуна або піклувальника. Такі цифри вказують на те, що показники встановлення опіки зростають, а отже кількість дітей, які з тих чи інших причин втратили батьківське піклування, збільшилася.
Види статусів
Стаття 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» вказує на види статусів для дітей, які з тих чи інших причин залишилися без батьків. У цій статті будуть розглянуті три статуси:
- діти-сироти, в яких померли чи загинули батьки;
- діти, позбавлені батьківського піклування, які залишилися без піклування батьків з різних обставин (позбавлення батьківських прав, визнання батьків безвісти зниклими тощо);
- особи з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це особи віком від 18 до 23 років, в яких до повноліття померли батьки або ті, які мали статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Соціальні пільги
Пільги дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачені багатьма законами. Окрім вже згаданого Закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», існує ще ціла низка. Передусім Конституція України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства» тощо. Кожен з них визначає певні пільги та соціальні гарантії для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їхнього числа гарантується повне державне забезпечення. Це стосується до кожної зі сфер загальних потреб дітей без батьків.
Насамперед це стосується навчання. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківських прав вступають після школи у вищі навчальні заклади за квотою на бюджет. Окрім того, щомісяця вони повинні бути забезпечені гуртожитком та щомісячною соціальною стипендією. У період літніх канікул особам із-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування теж виплачується щомісячна соціальна стипендія. Щорічно вищий навчальний заклад повен виплачувати особам із-поміж дітей-сиріт грошову допомогу на придбання навчальної літератури у розмірі трьох соціальних стипендій. Ці гроші студент має отримати впродовж 30 днів з дня початку навчання. Але тут треба знати одну важливу річ: ця виплата проводиться тільки тим, хто на повному державному забезпеченні. Якщо студент перебуває на момент навчання ще під опікою, він не отримає цих коштів. Тільки після того, як особа досягає 18 років і опіка припиняється, навчальний заклад зможе виплатити ці гроші.
Не менш важливою є і пільга, яка передбачає забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житлом. Це право закріплене у ст. 33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування мають право зараховуватися на соціальний квартирний облік за місцем їхнього проживання, якщо вони не мають власного житла. До того ж особи з-поміж дітей-сиріт після досягнення 23 років не втрачають права на позачергове отримання житлового приміщення за умови, якщо вони стали на облік до 23 років. Дуже важливим є те, що держава повинна надавати житло із належними санітарними та технічними вимогами, тобто приміщення має бути придатним для проживання.
За потреби, то після того, як особи з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, випускаються в вищих навчальних закладів, держава допомагає із працевлаштуванням. Для цього вона має забезпечити гарантоване працевлаштування та надати перше робоче місце.
Напівсироти
Адвокат ГО «Подільська правова ліга» Анастасія Площинська пояснює, що не існує у законодавстві чітко визначеного поняття «дитина-напівсирота»:
«Взагалі поняття напівсирота в законодавстві не вживається: є поняття дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування. На практиці дитина-напівсирота – це дитина, в якої помер один з батьків або один з батьків позбавлений батьківських прав. Законодавство передбачає захист прав дітей-сиріт. А от пільги напівсиріт чітко не визначені, як і саме поняття».
Діти, які втратили одного з батьків, можуть отримувати пенсію по втраті годувальника. Ці кошти виплачуються одному з батьків або законному представнику дитини. Також цю допомогу діти мають змогу отримувати до 23-х, тобто поки вони не закінчать навчання у вищих навчальних закладах.
Діти, які навчаються у школах, професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах у денній формі (включно з періодом між закінченням одного навчального закладу та вступом до іншого, або періодом між завершенням навчання на одному освітньому рівні та продовженням навчання на іншому, якщо цей період не перевищує 4 місяці), отримують державну соціальну допомогу до закінчення навчального закладу, але не пізніше, ніж до 23-х років. Дітям-сиротам ця допомога надається до досягнення 23-х років, незалежно від того, чи навчаються вони, чи ні. Державна соціальна допомога на дітей померлого годувальника надається з моменту звернення. Якщо звернення про допомогу надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, то допомога виплачується з дня, що настає за днем смерті.
Розмір допомоги визначається на основі розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01.01.2023 вона становить:
- на одну дитину – 100% (2093,00 грн);
- на двох дітей – 120% (2511,60 грн);
- на трьох і більше дітей – 150% (3139,50 грн).
Набуття статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування
Голова ГО «Дискусійно-аналітичний клуб «Україна і світ» та голова Секретаріату Громадської ради при Міністерстві цифрової трансформації України Олександр Явтушенко пояснює, що для надання дитині статусу сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, треба пройти два основних етапи, які реалізує служба у справах дітей:
«Для початку місцева служба у справах дітей повинна протягом двох місяців зібрати необхідні документи. Основними є свідоцтво про народження дитини та документи, які засвідчують обставини, за яких дитина залишилася без батьківського піклування. Після наявності повного комплекту документів, служба у справах дітей негайно готує подання та проєкт рішення міської чи районної ради. Після цього міська чи районна рада вже приймає рішення про надання статусу».
Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли чи загинули батьки. Для цього має бути підтвердження – свідоцтво про смерть.
А от статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям за більш розширеним переліком «підтверджень», який складається майже із 15 пунктів. Основними з них є такі:
- рішення суду про позбавлення батьків батьківських прав;
- рішення суду про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав;
- підтвердження того, що діти були підкинуті або покинуті у пологовому будинку. Тут має бути документальне підтвердження цього, наприклад, складений при відмові акт;
- складений службою у справах дітей акт, який підтверджує перебування батьків дитини в районі проведення бойових дій або на окупованій території.
Одним із поширених випадків набуття статусу дитини, позбавленої батьківського піклування є необхідність позбавляти батьків батьківських прав. Така процедура вже здійснюється тільки в судовому порядку. Подати позовну заяву до суду з таким проханням може один із батьків, представники органу опіки та піклування, прокуратури, медичних закладів або сама дитина від 14 років. Суд проводить засідання та постановляє своє рішення про позбавлення батьківських прав. Після цього все відбувається за стандартною процедурою, тобто питання надання статусу вирішується виконавчим комітетом міських або районних рад.
На думку Анастасії Площинської, тему обізнаності прав та соціальних гарантій треба постійно виносити на загал та вести про це дискусії. Варто на рівні навчальних закладів проводити лекції, виховні години для дітей, під час яких роз'яснювати їх права. Крім того, навчальним закладам потрібно співпрацювати з правозахисними організаціями, які можуть під час зустрічі відповісти для них на важливі питання та проконсультувати їх.